1. Орфографічний словник української мови

уколювати

уко́лювати 1

дієслово недоконаного виду

подразнювати, ранити; прикро вражати

уко́лювати 2

дієслово недоконаного виду

встромляти, втикати

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уколювати — УКО́ЛЮВАТИ див. вко́лювати. Словник української мови у 20 томах
  2. уколювати — I (вколювати), -юю, -юєш, недок., уколоти (вколоти), -олю, -олеш, док., перех. 1》 Подразнювати, завдавати болю або ранити, встромляючи що-небудь гостре. 2》 перен. Прикро вражати, ображати кого-небудь якимись словами, вчинком. || Раптово викликати неприємне гостре відчуття. II див. вколювати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. уколювати — УКОЛО́ТИ (ВКОЛО́ТИ) (застромити що-небудь гостре, завдавши болю), ШПИГНУ́ТИ, ШПИГОНУ́ТИ підсил., УШПИГНУ́ТИ (ВШПИГНУ́ТИ), ШТРИКНУ́ТИ, ШТРИКОНУ́ТИ підсил., УШТРИКНУ́ТИ (ВШТРИКНУ́ТИ) розм., УШПИЛИ́ТИ (ВШПИЛИ́ТИ) діал. — Недок. Словник синонімів української мови
  4. уколювати — УКО́ЛЮВАТИ¹ (ВКО́ЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., УКОЛО́ТИ (ВКОЛО́ТИ), олю́, о́леш, док., перех. 1. Подразнювати, завдавати болю або ранити, встромляючи що-небудь гостре. Словник української мови в 11 томах