уколювати
УКО́ЛЮВАТИ¹ (ВКО́ЛЮВАТИ), юю, юєш, недок., УКОЛО́ТИ (ВКОЛО́ТИ), олю́, о́леш, док., перех.
1. Подразнювати, завдавати болю або ранити, встромляючи що-небудь гостре.
Що Остап уколов ззаду полковникового коня своїм клинком, цього ніхто з козаків не помітив (Панч, Гомон. Україна, 1954, 405);
*Образно. Мороз вколов пальці, і довелося сховати руки в кишені (Коп., Десятикласники, 1938, 190).
2. перен. Прикро вражати, ображати кого-небудь якимись словами, вчинком.
Марусяк користав з кожної хвилі, коли можна було чимось уколоти попадю (Хотк., II, 1966, 264);
Нагадування про старий борг вкололо брата (Шиян, Гроза.., 1956, 97);
// Раптово викликати неприємне гостре відчуття.
Щось укололо сотника, коли в думці постав Радзівілл і зустріч з ним (Ле, Наливайко, 1957, 75);
Згадка про Аустерліц боляче вколола Франца (Кочура, Зол. грамота, 1960, 364).
УКО́ЛЮВАТИ² див. вко́лювати¹.
Значення в інших словниках
- уколювати — уко́лювати 1 дієслово недоконаного виду подразнювати, ранити; прикро вражати уко́лювати 2 дієслово недоконаного виду встромляти, втикати Орфографічний словник української мови
- уколювати — УКО́ЛЮВАТИ див. вко́лювати. Словник української мови у 20 томах
- уколювати — I (вколювати), -юю, -юєш, недок., уколоти (вколоти), -олю, -олеш, док., перех. 1》 Подразнювати, завдавати болю або ранити, встромляючи що-небудь гостре. 2》 перен. Прикро вражати, ображати кого-небудь якимись словами, вчинком. || Раптово викликати неприємне гостре відчуття. II див. вколювати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- уколювати — УКОЛО́ТИ (ВКОЛО́ТИ) (застромити що-небудь гостре, завдавши болю), ШПИГНУ́ТИ, ШПИГОНУ́ТИ підсил., УШПИГНУ́ТИ (ВШПИГНУ́ТИ), ШТРИКНУ́ТИ, ШТРИКОНУ́ТИ підсил., УШТРИКНУ́ТИ (ВШТРИКНУ́ТИ) розм., УШПИЛИ́ТИ (ВШПИЛИ́ТИ) діал. — Недок. Словник синонімів української мови