1. Словник української мови в 11 томах

уколюватися

УКО́ЛЮВАТИСЯ¹ (ВКО́ЛЮВАТИСЯ), ююся, юєшся, недок., УКОЛО́ТИСЯ (ВКОЛО́ТИСЯ), олю́ся, о́лешся, док. Уколювати себе чим-небудь.

Отже ж щодня я і голюся, Аж пасока юшить із бороди; То гребінцем чесавшись уколюся, То, глянь — витягую з води Гарячої свій палець, Вже перетоплений на смалець (Г.-Арт., Байки.., 1958, 145);

*Образно. Макар Підігрітий пройшов усі терни, що були на житейських дорогах, і навіть не подряпався ні разу, не вколовся (Зар., На.. світі, 1967, 105).

УКО́ЛЮВАТИСЯ² див. вко́люватися¹.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уколюватися — уко́люватися 1 дієслово недоконаного виду уколювати себе чимось гострим уко́люватися 2 дієслово недоконаного виду встромлятися Орфографічний словник української мови
  2. уколюватися — УКО́ЛЮВАТИСЯ див. вко́люватися. Словник української мови у 20 томах
  3. уколюватися — I (вколюватися), -ююся, -юєшся, недок., уколотися (вколотися), -олюся, -олешся, док. Уколювати себе чим-небудь. II див. вколюватися I. Великий тлумачний словник сучасної мови