1. Орфографічний словник української мови

уломити

уломи́ти

дієслово доконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уломити — УЛОМИ́ТИ (ВЛОМИ́ТИ), омлю́, о́миш; мн. уло́млять; док., що, розм. 1. Ламаючи, відокремити частину від цілого; відламати. Перекусить би чого. Вломив хліба – чого ж би до хліба? (А. Тесленко). 2. Поламати, зламати. Словник української мови у 20 томах
  2. уломити — (вломити), -омлю, -омиш; мн. уломлять; док., перех., розм. 1》 Ламаючи, відокремити частину від цілого; відламати. 2》 Поламати, зламати. 3》 рідко. Різко змінити (напрям руху). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. уломити — Уломи́ти, -млю́, -миш, -млять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. уломити — УЛОМИ́ТИ (ВЛОМИ́ТИ), омлю́, о́миш; мн. уло́млять; док., перех., розм. 1. Ламаючи, відокремити частину від цілого; відламати. Перекусить би чого. Вломив хліба — чого ж би до хліба? (Тесл., З книги життя, 1949, 29). 2. Поламати, зламати. Словник української мови в 11 томах
  5. уломити — Уломити, -млю́, -миш гл. 1) Отломать. 2) Сломать. Як до тонкого дерева вчепиться, то і вломить. Грин. ІІІ. 508. Мені мало рук не вломили, а ти мовчиш. МВ. (О. 1862. III. 70). побіг, як но́гу вломив, — скоро побѣжалъ. Мнж. 162. 3) Броситься въ сторону. Словник української мови Грінченка