1. Орфографічний словник української мови

урвати

урва́ти

дієслово доконаного виду

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. урвати — УРВА́ТИ див. урива́ти¹. Словник української мови у 20 томах
  2. урвати — див. уривати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. урвати — увірва́ти (урва́ти) ни́тку. Припинити що-небудь (про взаємини, дружбу і т. ін.). (Любов:) Я не побачу його. (Милевський:) Простіть, Любов Олександрівно, я не люблю мішатись до чужих справ, але на правах приятеля скажу: мені здається... Фразеологічний словник української мови
  4. урвати — ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (роз'єднуючи, розділяючи, брати частину від цілого), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДРИВА́ТИ, УРИВА́ТИ (ВРИВА́ТИ), ВІДЛА́МУВАТИ (ламаючи); ВІДКО́ЛЮВАТИ (ударяючи, колючи); ВІДКОЛУ́ПУВАТИ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИ (колупаючи); ВІДШАРО́ВУВАТИ (шар від шару)... Словник синонімів української мови
  5. урвати — Урва́ти, урву́, урве́ш, урву́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. урвати — УРВА́ТИ див. урива́ти¹. Словник української мови в 11 томах
  7. урвати — Урвати, -ся см. уривати, -ся. Словник української мови Грінченка