1. Фразеологічний словник української мови

урвати

увірва́ти (урва́ти) ни́тку. Припинити що-небудь (про взаємини, дружбу і т. ін.). (Любов:) Я не побачу його. (Милевський:) Простіть, Любов Олександрівно, я не люблю мішатись до чужих справ, але на правах приятеля скажу: мені здається, ви занадто раптово увірвали нитку (Леся Українка).

урива́ти / урва́ти (увірва́ти) терпе́ць кому, у кого. Доводити кого-небудь до втрати ним рівноваги, спокою. — Ох, Оксанко, і намучилась же я з ним (дідусем), ох і намучилась..— Моя мама Оксана тільки посміхається, бо теж добре бачить, хто кому уриває терпець (Ю. Збанацький); Він (Каргат) здатний інколи урвати у людини терпець, наговорити грубощів, але щодо роботи йому нічого не закинеш (Ю. Шовкопляс).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. урвати — урва́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. урвати — УРВА́ТИ див. урива́ти¹. Словник української мови у 20 томах
  3. урвати — див. уривати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. урвати — ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (роз'єднуючи, розділяючи, брати частину від цілого), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДРИВА́ТИ, УРИВА́ТИ (ВРИВА́ТИ), ВІДЛА́МУВАТИ (ламаючи); ВІДКО́ЛЮВАТИ (ударяючи, колючи); ВІДКОЛУ́ПУВАТИ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИ (колупаючи); ВІДШАРО́ВУВАТИ (шар від шару)... Словник синонімів української мови
  5. урвати — Урва́ти, урву́, урве́ш, урву́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. урвати — УРВА́ТИ див. урива́ти¹. Словник української мови в 11 томах
  7. урвати — Урвати, -ся см. уривати, -ся. Словник української мови Грінченка