урвати
УРВА́ТИ див. урива́ти¹.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- урвати — урва́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- урвати — УРВА́ТИ див. урива́ти¹. Словник української мови у 20 томах
- урвати — див. уривати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- урвати — увірва́ти (урва́ти) ни́тку. Припинити що-небудь (про взаємини, дружбу і т. ін.). (Любов:) Я не побачу його. (Милевський:) Простіть, Любов Олександрівно, я не люблю мішатись до чужих справ, але на правах приятеля скажу: мені здається... Фразеологічний словник української мови
- урвати — ВІДОКРЕ́МЛЮВАТИ (роз'єднуючи, розділяючи, брати частину від цілого), ВІДДІЛЯ́ТИ, ВІДРИВА́ТИ, УРИВА́ТИ (ВРИВА́ТИ), ВІДЛА́МУВАТИ (ламаючи); ВІДКО́ЛЮВАТИ (ударяючи, колючи); ВІДКОЛУ́ПУВАТИ, ВІДЛУ́ПЛЮВАТИ (колупаючи); ВІДШАРО́ВУВАТИ (шар від шару)... Словник синонімів української мови
- урвати — Урва́ти, урву́, урве́ш, урву́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- урвати — Урвати, -ся см. уривати, -ся. Словник української мови Грінченка