1. Орфографічний словник української мови

уробити

уроби́ти 1

дієслово доконаного виду

виконати певну роботу

уроби́ти 2

дієслово доконаного виду

забруднити чимось

розм.

уроби́ти 3

дієслово доконаного виду

вставити в що-небудь, закріплюючи

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уробити — УРОБИ́ТИ¹ див. уробля́ти¹. УРОБИ́ТИ² (ВРОБИ́ТИ), облю́, о́биш; мн. уро́блять; док., що, розм. Забруднити чимось, вимазати у щось. – І топлива нема доброго... хіба кізяком, дак сирий, – не хочеться рук уробити... Словник української мови у 20 томах
  2. уробити — Зробити, збудувати Словник застарілих та маловживаних слів
  3. уробити — I див. уробляти I. II (вробити), -облю, -обиш; мн. уроблять; док., розм. Забруднити чимось, вимазати у щось. III див. вробляти I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. уробити — ЗАРОБЛЯ́ТИ (мати право або домовленість на плату за виконану роботу), УРОБЛЯ́ТИ (ВРОБЛЯ́ТИ) розм., ЗАПРАЦЬО́ВУВАТИ рідко; ПРИРОБЛЯ́ТИ (ПРИРО́БЛЮВАТИ), ПІДРОБЛЯ́ТИ (ПІДРО́БЛЮВАТИ) (додатково, понад основний заробіток); ОТРИ́МУВАТИ, ОДЕ́РЖУВАТИ... Словник синонімів української мови
  5. уробити — УРОБИ́ТИ¹ див. уробля́ти¹. УРОБИ́ТИ² (ВРОБИ́ТИ), облю́, о́биш; мн. уро́блять; док., розм. Забруднити чимось, вимазати у щось. — І топлива нема доброго… хіба кізяком, дак сирий, — не хочеться рук уробити… (Григ., Вибр. Словник української мови в 11 томах
  6. уробити — Уробити, -ся см. уробляти, -ся. Словник української мови Грінченка