уробити

ЗАРОБЛЯ́ТИ (мати право або домовленість на плату за виконану роботу), УРОБЛЯ́ТИ (ВРОБЛЯ́ТИ) розм., ЗАПРАЦЬО́ВУВАТИ рідко; ПРИРОБЛЯ́ТИ (ПРИРО́БЛЮВАТИ), ПІДРОБЛЯ́ТИ (ПІДРО́БЛЮВАТИ) (додатково, понад основний заробіток); ОТРИ́МУВАТИ, ОДЕ́РЖУВАТИ, БРА́ТИ (перев. на руки). — Док.: зароби́ти, уроби́ти (вроби́ти), запрацюва́ти, прироби́ти, підроби́ти, отри́мати, оде́ржати. — Доярки тепер добре заробляють, не те, що раніше (Є. Гуцало); Спочив би на старість. Сини і онуки Вробили б на хліб і до хліба доволі (А. Малишко); Він.. чесно запрацював ті гроші, він потом обливався шість повних літ, спину не розгинав... (Мирослав Ірчан); Паськам в'язала, копала, приробляла корму телиці на зиму (К. Гордієнко); І ти ростеш поміж сиріток, і вже одержуєш платню, і носиш матері (В. Сосюра); — Та дівчина, що у мене була, п'ятнадцять карбованців на рік брала на моїй одежі (Панас Мирний).

РОБИ́ТИ (займатися якоюсь справою, діяльністю), ЧИНИ́ТИ, УЧИНЯ́ТИ (ВЧИНЯ́ТИ), ТВОРИ́ТИ, МОТО́РИТИ розм.; ПОРОБЛЯ́ТИ (ПОРО́БЛЮВАТИ рідше) (перев. у запитаннях). — Док.: зроби́ти, уроби́ти (вроби́ти) розм. учини́ти (вчини́ти). А потім, як ото забирали Гришу в тюрму, трус робили — багато книжок забрали (А. Головко); — Хіба я барюся? Я й так он скільки вробив! — виправлявся наймит, оббиваючи мітлу (Б. Грінченко); І знов жага на світі жити, Чинить добро, людей любити (М. Старицький); Побачивши свічки, пані учиняє переполох (М. Стельмах); І знов хотілось жити, жити, Творити людям благодать (П. Воронько); І досі все здається, що треба кудись бігти і щось моторити скоріш, скоріш... (Леся Українка); — Що мій Антосьо там поробляє в чужині, — згадувала мати (А. Свидницький).