1. Словник української мови в 11 томах

уробити

УРОБИ́ТИ¹ див. уробля́ти¹.

УРОБИ́ТИ² (ВРОБИ́ТИ), облю́, о́биш; мн. уро́блять; док., розм. Забруднити чимось, вимазати у щось.

— І топлива нема доброго… хіба кізяком, дак сирий, — не хочеться рук уробити… (Григ., Вибр., 1959, 29);

— Нащо керсет у глину вробила? Глядіть треба (Тесл., З книги життя, 1949, 124).

УРОБИ́ТИ³ див. вробля́ти¹.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. уробити — уроби́ти 1 дієслово доконаного виду виконати певну роботу уроби́ти 2 дієслово доконаного виду забруднити чимось розм. уроби́ти 3 дієслово доконаного виду вставити в що-небудь, закріплюючи Орфографічний словник української мови
  2. уробити — УРОБИ́ТИ¹ див. уробля́ти¹. УРОБИ́ТИ² (ВРОБИ́ТИ), облю́, о́биш; мн. уро́блять; док., що, розм. Забруднити чимось, вимазати у щось. – І топлива нема доброго... хіба кізяком, дак сирий, – не хочеться рук уробити... Словник української мови у 20 томах
  3. уробити — Зробити, збудувати Словник застарілих та маловживаних слів
  4. уробити — I див. уробляти I. II (вробити), -облю, -обиш; мн. уроблять; док., розм. Забруднити чимось, вимазати у щось. III див. вробляти I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. уробити — ЗАРОБЛЯ́ТИ (мати право або домовленість на плату за виконану роботу), УРОБЛЯ́ТИ (ВРОБЛЯ́ТИ) розм., ЗАПРАЦЬО́ВУВАТИ рідко; ПРИРОБЛЯ́ТИ (ПРИРО́БЛЮВАТИ), ПІДРОБЛЯ́ТИ (ПІДРО́БЛЮВАТИ) (додатково, понад основний заробіток); ОТРИ́МУВАТИ, ОДЕ́РЖУВАТИ... Словник синонімів української мови
  6. уробити — Уробити, -ся см. уробляти, -ся. Словник української мови Грінченка