1. Орфографічний словник української мови

ходунок

ходуно́к

іменник чоловічого роду

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ходунок — ХОДУНО́К, нка́, ч., розм. 1. Дитина, яка тільки почала ходити. 2. перев. мн. Пристрій для дитини, що вчиться ходити, у вигляді з'єднаних стовпчиків на коліщатках. Хто з молодих матерів не хоче придбати “ходунка” для своєї дитини, що тільки-но починає вчитися ходити́ (з газ.). Словник української мови у 20 томах
  2. ходунок — -нка, ч., розм. 1》 Дитина, яка тільки-но почала ходити. 2》 перев. мн. Пристрій для дитини, що вчиться ходити, у вигляді з'єднаних стовпчиків на коліщатках. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ходунок — ХОДУНО́К, нка́, ч., розм. 1. Дитина, яка тільки почала ходити. 2. перев. мн. Пристрій для дитини, що вчиться ходити, у вигляді з’єднаних стовпчиків на коліщатках. Хто з молодих матерів не хоче придбати «ходунка» для своєї дитини, що тільки-но починає вчитися ходити́ (Рад. Укр., 27.VІ 1961, 4). Словник української мови в 11 томах