1. Словник української мови у 20 томах

ходунок

ХОДУНО́К, нка́, ч., розм.

1. Дитина, яка тільки почала ходити.

2. перев. мн. Пристрій для дитини, що вчиться ходити, у вигляді з'єднаних стовпчиків на коліщатках.

Хто з молодих матерів не хоче придбати “ходунка” для своєї дитини, що тільки-но починає вчитися ходити́ (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ходунок — ходуно́к іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. ходунок — -нка, ч., розм. 1》 Дитина, яка тільки-но почала ходити. 2》 перев. мн. Пристрій для дитини, що вчиться ходити, у вигляді з'єднаних стовпчиків на коліщатках. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ходунок — ХОДУНО́К, нка́, ч., розм. 1. Дитина, яка тільки почала ходити. 2. перев. мн. Пристрій для дитини, що вчиться ходити, у вигляді з’єднаних стовпчиків на коліщатках. Хто з молодих матерів не хоче придбати «ходунка» для своєї дитини, що тільки-но починає вчитися ходити́ (Рад. Укр., 27.VІ 1961, 4). Словник української мови в 11 томах