ходунок
ХОДУНО́К, нка́, ч., розм.
1. Дитина, яка тільки почала ходити.
2. перев. мн. Пристрій для дитини, що вчиться ходити, у вигляді з’єднаних стовпчиків на коліщатках.
Хто з молодих матерів не хоче придбати «ходунка» для своєї дитини, що тільки-но починає вчитися ходити́ (Рад. Укр., 27.VІ 1961, 4).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ходунок — ходуно́к іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
- ходунок — ХОДУНО́К, нка́, ч., розм. 1. Дитина, яка тільки почала ходити. 2. перев. мн. Пристрій для дитини, що вчиться ходити, у вигляді з'єднаних стовпчиків на коліщатках. Хто з молодих матерів не хоче придбати “ходунка” для своєї дитини, що тільки-но починає вчитися ходити́ (з газ.). Словник української мови у 20 томах
- ходунок — -нка, ч., розм. 1》 Дитина, яка тільки-но почала ходити. 2》 перев. мн. Пристрій для дитини, що вчиться ходити, у вигляді з'єднаних стовпчиків на коліщатках. Великий тлумачний словник сучасної мови