1. Орфографічний словник української мови

ієродиякон

ієродия́кон

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ієродиякон — 1. Звання, яке надають дияконові, що прийняв чернече постриження; 2. Особа, яка отримала це звання Словник церковно-обрядової термінології
  2. ієродиякон — ІЄРОДИЯ́КОН, а, ч. Монах у сані диякона. Книжки переглянено і зареєстровано і передано новому ризничому ієродиякону Філарету (І. Франко); Старшого ієродиякона називають архідияконом (з наук.-попул. літ. Словник української мови у 20 томах
  3. ієродиякон — -а, ч. Монах у сані диякона. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ієродиякон — Ієродия́кон, -на; -кони, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)