1. Словник української мови у 20 томах

ієродиякон

ІЄРОДИЯ́КОН, а, ч.

Монах у сані диякона.

Книжки переглянено і зареєстровано і передано новому ризничому ієродиякону Філарету (І. Франко);

Старшого ієродиякона називають архідияконом (з наук.-попул. літ.);

Диякони, ієродиякони, протодиякони й архідиякони не носять нагрудний хрест. Це честь священиків (з рел.-церк. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ієродиякон — 1. Звання, яке надають дияконові, що прийняв чернече постриження; 2. Особа, яка отримала це звання Словник церковно-обрядової термінології
  2. ієродиякон — ієродия́кон іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. ієродиякон — -а, ч. Монах у сані диякона. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ієродиякон — Ієродия́кон, -на; -кони, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)