їдець

їде́ць

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. їдець — див. ЇДАК. Словник синонімів Караванського
  2. їдець — [йідец'] -д'ц'а, ор. -дцем, м. (на) -дцев'і/ -д'ц'у, мн. -д'ц'і, -д'ц'іў Орфоепічний словник української мови
  3. їдець — їдця, ч. 1》 Той, хто їсть. || перев. з означ., розм. Той, хто любить добре поїсти. 2》 Член сім'ї, що харчується разом з іншими її членами. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. їдець — ЇДЕ́ЦЬ (особа як одиниця при розподілі харчових продуктів), ЇДО́К розм.; РОТ розм. (член сім'ї, утриманець). Ми хуторяни — діти, У мріях без кінця, Ділили сад, і квіти, І поле, на їдця (А. Словник синонімів української мови
  5. їдець — Їде́ць, їдця́, їдце́ві, їдце́м; їдці́, їдці́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. їдець — ЇДЕ́ЦЬ, їдця, чол. 1. Той, хто їсть. Це було кафе «вищого» світу.. Морозиво найкращого гатунку.. на блискучих тацях у зручних руках кельнерів носилося над головами їдців (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 393); // перев. з означ., розм. Словник української мови в 11 томах
  7. їдець — Їде́ць, -дця́ м. Ѣдокъ. Рудч. Ск. І. 2. Словник української мови Грінченка