1. Фразеологічний словник української мови

аби

аби́ ли́хо ти́хо. 1. Ні в що не втручаючись, виявляючи до всього байдужість; байдуже комусь. Хто мовчить, “аби лихо тихо”, той хоч ні до чого доброго не домовиться, та зате сам буде цілий (Леся Українка); // Тільки б усе було гаразд, благополучно. На Хом’яка нагнав таке він лихо, Що той і приказку у норку заховав, Аби, як кажуть, лихо тихо (Л. Глібов); — Знов кручуся, як муха в окропі, аби, гадаю, лихо тихо (М. Олійник).

ді́дько б тебе́ (його́, її́ і т. ін.) взяв (забра́в), лайл. Уживається для висловлення невдоволення, обурення, досади чи захоплення, здивування і т. ін. ким-, чим-небудь. — Нема роботи отій багатирці, то вона вигадала собі розвагу — оту романтичну поему, само по собі для себе, але на мій кошт… Дідько б її взяв (І. Нечуй-Левицький). неха́й його́ ді́дько ві́зьме. — Відтягніть його (Йойну) від ями! Живо! А нехай його дідько візьме! — буркнув, не рушаючись з місця, той (ріпник), що дістав… ляпаса (І. Франко). аби́ тебе́ ді́дько сколо́в. — Аби тебе дідько сколов! — лаявся він (Прокопчук), вибираючи з голови пір’я (Григорій Тютюнник).

щоб (і) о́чі не ба́чили кого, чого і без додатка, несхв., перев. зі сл. мої́. Уживається для вираження незадоволення кимсь, з приводу чогось; геть. Викинула ту річ, щоб і очі не бачили, щоб і згадки не було (З газети). аби́ й о́чі не ви́діли, діал. — А йди ти від мене, аби тє (тебе) й очі мої не виділи (Г. Хоткевич).

щоб о́чі повила́зили. 1. кому, чиї, лайл., перев. жарт. Уживається для висловлення незадоволення ким-небудь, як недобре побажання комусь. Щоб старі вороги рачки лазили, а молодим очі повилазили (Укр.. присл..); — І щоб тому й очі повилазили, хто їх (малі чарки) купує,— відповідає зять (Укр. анекдот). повила́зили б о́чі. Та повилазили б йому очі, хто це побачити може (Остап Вишня). 2. зі сл. мені́. Уживається для запевнення у правдивості того, про що йдеться. — Щоб мені очі повилазили, коли, каже, не зроблю так (І. Квітка-Основ’яненко). аби́ о́чі повила́зили. — Правду вам кажу.., аби мені очі повилазили.., як брешу (Л. Мартович).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. аби — Як ви розцінюєте модне сьогодні в нашому мовленні “абикання”? Негативно. Комусь, бачте, сполучник щоб видався непрестижним, і пішло-поїхало: в багатьох редакціях його виправляють на аби. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. аби — аби́ 1 прислівник незмінювана словникова одиниця аби́ 2 сполучник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. аби — сп., (не чути) аби тільки, аби но, тільки б, якби тільки; щоб лише <н. куплю, аби гроші>; (дати хід) щоб, щоби, для того, щоб, сов. з тим, щоб, р. абись. Словник синонімів Караванського
  4. аби — Аби, щоб (щоби), жеб (жеби) Сполучник аби звичайно є відповідником до російських лишь бы, только бы: «Аби день до вечора» (приповідка); «Нехай собі співає, аби не голосно» (Т. Шевченко). «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  5. аби — спол. 1》 Починає підрядні речення умови; коли б лише, тільки б. 2》 Починає підрядні речення мети. 3》 Виступає на початку підрядних додаткових речень; щоб. 4》 діал. Починає підрядні речення допустові; хоча б, хоч би. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. аби — АБИ́, спол. 1. умовний. Починає підрядні речення умови; коли б лише, тільки б. Не спиняй, нехай собі співає, аби не голосно (Т. Шевченко); Охрім був чоловік такий добрячий; аби кого побачив у біді, зараз вирятує, хоч там як утратиться (Марко Вовчок)... Словник української мови у 20 томах
  7. аби — Аби бути багатим, треба бути жонатим. Самітне господарювання не буде успішне. Аби ніхто не був без жінки і без своєї хати. Жінка і своя хата є ознакою сталого осідку та родинного життя. Аби так наші вороги, їли з маслом пироги. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. аби — аби (абы) щоб, аби Словник застарілих та маловживаних слів
  9. аби — Аби́, сп.; аби́-аби́; аби́ ж, аби́ то Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. аби — АБИ́, спол. 1. Починає підрядні речення умови; коли б лише, тільки б. Не спиняй, нехай собі співає, аби не голосно (Шевч., І, 1951, 102); Охрім був чоловік такий добрячий; аби кого побачив у біді, зараз вирятує, хоч там як утратиться (Вовчок, І, 1955... Словник української мови в 11 томах
  11. аби — Аби́ и аби́-б сз. 1) Дабы, чтобы, лишь-бы. Я гроші дам, аби він зробив. Аби люде, а піп буде. посл. Аби день до вечора. Лишь-бы день прошелъ. Я то зроблю, аби б було, як ви кажете. аби́-м, аби-х. Чтобы, пусть. Аби-м так здоров був! Аби-х так жила!... Словник української мови Грінченка