аби

АБИ́, спол.

1. Починає підрядні речення умови; коли б лише, тільки б.

Не спиняй, нехай собі співає, аби не голосно (Шевч., І, 1951, 102);

Охрім був чоловік такий добрячий; аби кого побачив у біді, зараз вирятує, хоч там як утратиться (Вовчок, І, 1955, 95);

Народ сам скує собі долю, аби тільки не заважали (Коцюб., II, 1955, 83);

Синам мужицьким всі шляхи відкриті. Аби хватило волі та снаги (Бажай, І, 1946, 280).

2. Починає підрядні речення мети; щоб.

— Я Нептуну Півкопи грошей в руку суну, Аби на морі штурм утих (Котл., І, 1952, 68);

Він рад буде навіть поступитися чим-небудь, аби привести діло до кінця (Мирний, III, 1954, 284);

Колесив сюди й туди, аби змилити увагу тих, що могли слідити за ним (Фр., VIII, 1952, 364);

Щодалі доводилося все частіше звертати з колії, аби дати дорогу автомашинам (Панч, Іду, 1946, 10).

3. Виступає на початку підрядних додаткових речень; щоб.

Дівчина, очевидячки, тільки й чатувала, аби стягти хустину з шиї (Коцюб., І, 1955, 235);

Тимофій Заброда того і жде, аби в сінях, у темряві, огріть кийком хазяйського сина Левка (Горд., І, 1959, 28).

4. діал. Починає підрядні речення допустові; хоча б, хоч би.

— Я аби хотів що попові дати, то не дам, бо не мат, а він аби хотів здерти, то не зідре, бо не має що здерти (Стеф., І, 1949, 122).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. аби — Аби, щоб (щоби), жеб (жеби) Сполучник аби звичайно є відповідником до російських лишь бы, только бы: «Аби день до вечора» (приповідка); «Нехай собі співає, аби не голосно» (Т. Шевченко). «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  2. аби — аби (абы) щоб, аби Словник застарілих та маловживаних слів
  3. аби — аби́ 1 прислівник незмінювана словникова одиниця аби́ 2 сполучник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  4. аби — Як ви розцінюєте модне сьогодні в нашому мовленні “абикання”? Негативно. Комусь, бачте, сполучник щоб видався непрестижним, і пішло-поїхало: в багатьох редакціях його виправляють на аби. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  5. аби — АБИ́, спол. 1. умовний. Починає підрядні речення умови; коли б лише, тільки б. Не спиняй, нехай собі співає, аби не голосно (Т. Шевченко); Охрім був чоловік такий добрячий; аби кого побачив у біді, зараз вирятує, хоч там як утратиться (Марко Вовчок)... Словник української мови у 20 томах
  6. аби — Аби бути багатим, треба бути жонатим. Самітне господарювання не буде успішне. Аби ніхто не був без жінки і без своєї хати. Жінка і своя хата є ознакою сталого осідку та родинного життя. Аби так наші вороги, їли з маслом пироги. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. аби — спол. 1》 Починає підрядні речення умови; коли б лише, тільки б. 2》 Починає підрядні речення мети. 3》 Виступає на початку підрядних додаткових речень; щоб. 4》 діал. Починає підрядні речення допустові; хоча б, хоч би. Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. аби — аби́ ли́хо ти́хо. 1. Ні в що не втручаючись, виявляючи до всього байдужість; байдуже комусь. Хто мовчить, “аби лихо тихо”, той хоч ні до чого доброго не домовиться, та зате сам буде цілий (Леся Українка); // Тільки б усе було гаразд, благополучно. Фразеологічний словник української мови
  9. аби — сп., (не чути) аби тільки, аби но, тільки б, якби тільки; щоб лише <н. куплю, аби гроші>; (дати хід) щоб, щоби, для того, щоб, сов. з тим, щоб, р. абись. Словник синонімів Караванського
  10. аби — Аби́, сп.; аби́-аби́; аби́ ж, аби́ то Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. аби — Аби́ и аби́-б сз. 1) Дабы, чтобы, лишь-бы. Я гроші дам, аби він зробив. Аби люде, а піп буде. посл. Аби день до вечора. Лишь-бы день прошелъ. Я то зроблю, аби б було, як ви кажете. аби́-м, аби-х. Чтобы, пусть. Аби-м так здоров був! Аби-х так жила!... Словник української мови Грінченка