абзац

АБЗА́Ц, а, ч.

1. Відступ управо на початку першого рядка для відділення однієї частини тексту від іншої.

Почати новий рядок з абзаца.

2. Частина тексту між двома такими відступами.

В окремих творах Нечуй-Левицький виявляє прагнення до об’єднання ряду речень або навіть кількох абзаців у єдине надфразне ціле (Курс іст. укр. літ. мови, 1, 1958, 453);

Чумак почав читати з середини, з того абзаца, що вказав Павло (Головко, II, 1957, 473).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

абзац — абза́ц іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
абзац — Відступ, новий рядок; (уривок тексту) уступ. Словник синонімів Караванського
абзац — Відступ, уступ Словник чужослів Павло Штепа
абзац — -у, ч. 1》 Відступ управо на початку першого рядка для відокремлення однієї частини тексту від іншої. 2》 Частина тексту між двома такими відступами. Великий тлумачний словник сучасної мови
абзац — АБЗА́Ц, у, ч. 1. Відступ праворуч у початковому рядку друкованого чи правописного тексту. Абзац можна відформатувати як до введення тексту в комп'ютер, так і після того, як текст уже введений (з наук.-техн. літ.); Почати рядок з абзацу. Словник української мови у 20 томах
абзац — присудк. сл. 1. Кінець. Це повний абзац, тут більше нічого не зробиш. 2. виг. Уживається для означення сильного враження — як позитивного (захоплення), так і негативного (розчарування, незадоволення). Ти бачив, яку тачилу прикупив Саньок? Це просто абзац. Словник сучасного українського сленгу
абзац — (-у) ч.; мол. 1. схвальн. Про щось гарне, високої якости, те, що викликає схвалення. [Руслан:] Я знаю одного фотографа, який займається виключно слайдами. Він за це отсидів три роки. Словник жарґонної лексики української мови
абзац — абза́ц (нім. Absatz, букв. – уступ) 1. Відступ у початковому рядку тексту. 2. Пов’язана за змістом частина тексту від одного відступу до іншого. Словник іншомовних слів Мельничука
абзац — Абза́ц, -цу, в -ці; абза́ци, -ців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)