аркан

як (мов) на арка́ні, зі сл. трима́ти, держа́ти і под. Міцно, не випускаючи зі сфери свого впливу. Мовби магнітом притягує (Настя) подружок і тримає біля себе як на аркані (М. Ю. Тарновський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. аркан — Гуцульський народний чоловічий танець, за легендою — швидкий танець легенів, які зійшли з гір. Музичний розмір 2/4. Словник-довідник музичних термінів
  2. аркан — Арка́н, -на́ и -ну м. 1) Родъ гуцульскаго танца мужчинъ. Желех. аркана́ танцюва́ти. Фр. Пр. 9. 2) Арканъ. Сказав та й зашморгнув на шиї він аркан. Г. Арт. О. 1861. III. 84. Еней і сам так росходився. як на аркані жеребець. Котл. Ен. Аби-сте мні арканом тігли, то не піду. Фр. Пр. 9. Словник української мови Грінченка
  3. аркан — -а, ч. 1》 Довгий мотузок із зашморгом на кінці, за допомогою якого ловлять коней та інших тварин. 2》 Гуцульський чоловічий танок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. аркан — аркан – оркан Аркан – 1. Довгий мотузок із зашморгом, яким ловлять тварин. “Василь на аркані вів жеребця до Псла” (Панас Мирний). 2. Вид танцю. “Тут, біля Дніпра, гуцули танцювали свій славетний аркан” (Семен Журахович). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  5. аркан — АРКА́Н, а, ч. 1. Довгий мотузок із зашморгом на кінці, за допомогою якого ловлять коней та інших тварин. Василь на аркані вів жеребця до Псла (Мирний, IV, 1955, 193); Влучно кинутий аркан раптом сплутав йому руки, і хлопець звалився на землю (Тулуб... Словник української мови в 11 томах
  6. аркан — АРКА́Н (довгий мотузок із зашморгом на кінці, за допомогою якого ловлять коней та інших тварин), ЛАСО́. Вивели коня, кінь як скоче, аркан порвав і прямо на Івана-царевича (казка); Враз Юра схоплюється. В руці у нього смертоносна шаблюка. В другій — ласо (Ю. Смолич). Словник синонімів української мови
  7. аркан — АРКА́Н¹, а, ч. Довгий мотузок із зашморгом на кінці, за допомогою якого ловлять коней та інших тварин. Василь на аркані вів жеребця до Псла (Панас Мирний); Влучно кинутий аркан раптом сплутав йому руки, і хлопець звалився на землю (З. Тулуб); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  8. аркан — арка́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  9. аркан — АРКАН – ОРКАН Аркан. 1. р. -а. Довгий мотузок із зашморгом, яким ловлять тварин тощо. Василь на аркані вів жеребця до Псла (Панас Мирний); Влучно кинутий аркан раптом сплутав йому руки, і хлопець звалився на землю, хропучи, як дикий кінь (З.Тулуб). 2. Літературне слововживання