архів
витяга́ти / ви́тягти з архі́вів що. Повернутися до чогось забутого, старого, почати використовувати його. Андрій Хвиля особливо емоційно заперечує думку Дмитрія Карамазова .. про потребу починати з революційної абетки, витягти з архівів старі гасла і чесно їх реалізовувати (М. Хвильовий).
здава́ти / зда́ти в архі́в (до архі́ву). 1. кого. Визнавати кого-небудь непридатним для чогось. (Орест:) Коли пропало, то вже не поправиш... (Острожин:) Як ви можете так спокійно? Се ж значить здати себе в архів? (Леся Українка). 2. що. Відкидати, забувати що-небудь як застаріле, непотрібне. (Божко:) Е, Гришо, рано ви здаєте до архіву свій скальпель. Поки що операція — радикальна допомога (С. Голованівський); Щоб дідько взяв злобу й ненависть, А лють і заздрість здав в архів (С. Караванський). здава́ти на склад. Тяжко було розставатися із мрією стільки літ.., здавати на склад усю свою діяльність (Г. Хоткевич).
Значення в інших словниках
- архів — архі́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- архів — (заклад) сховище, сховок; (чий) рукописи, листи, записи, фото, світлини. Словник синонімів Караванського
- архів — [арх’іў] -х'іву, м. (на) -х'ів'і, мн. -х'івие, -х'ів'іў Орфоепічний словник української мови
- архів — -у, ч. 1》 Установа, яка займається збиранням, упорядковуванням і зберіганням старих документів, писемних пам'яток та ін. || Відділ установи, в якому зберігаються старі документи, листи, закінчені справи тощо. 2》 Листи, рукописи, знімки і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- архів — АРХІ́В, у, ч. 1. Установа, яка займається збиранням, упорядковуванням, зберіганням і описом документів, писемних пам'яток і т. ін. Поки розшукав його [документ] в Житомирі, в обласному архіві, то не один пуд солі з'їв (В. Кучер); Годинами переглядав [М. Словник української мови у 20 томах
- архів — архі́в (лат. archivum, від грец. άρχείον – урядовий будинок) 1. Установа (або відділ в установі), де збирають, упорядковують і зберігають документальні матеріали. 2. Сукупність листів, рукописів, знімків тощо, які стосуються діяльності певної установи або особи. Словник іншомовних слів Мельничука
- архів — 1. постійна збірка архівалій, тобто актів і громадських або приватних документів; 2. інституція, створена для нагромадження, зберігання та доступу до архівалій; існують... Універсальний словник-енциклопедія
- архів — Архі́в, -ву, -вові, в -ві; -хі́ви, -вів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- архів — АРХІ́В, у, ч. 1. Установа, яка займається збиранням, упорядковуванням і зберіганням старих документів, писемних пам’яток та ін. Годинами переглядав [М. Костомаров] у темних кімнатах архівів старовинні пожовклі рукописи (Ів., Тарас. Словник української мови в 11 томах
- архів — рос. архив (від латин archivum-урядовий будинок) — 1. Установа (або відділ в установі), де збирають, упорядковують, зберігають важливі документальні матеріали. Eкономічна енциклопедія