архів

рос. архив

(від латин archivum-урядовий будинок) — 1. Установа (або відділ в установі), де збирають, упорядковують, зберігають важливі документальні матеріали. 2. Сукупність документів, рукописів, листів, знімків, фотографій, плівок, дискет, які стосуються діяльності певних осіб, установ, організацій у межах окремих регіонів, держав. В Україні А. ведуть початок від давніх часів, коли в монастирях, церквах і приватних зібраннях зберігалися різного роду документи. Наслідком браку державних А.. в Україні стало й те, що багато історичних документів потрапило до А. інших держав або колекціонерів. Організація А. в Україні починається з кінця XVIII ст., а наукових — із середини XIX ст. Завдяки праці Київської Комісії для розбору давніх актів був заснований Центральний архів давніх актів у Києві (1852 р.) та Історичний архів у Харкові (1880 р.), який у 1920 р. перетворений на Центральний історичний архів. На західноукраїнських землях документи зосереджувались у державних австрійських, згодом польських А.. На початку XX ст. деякі документи архівних комісій із створених у губернських містах України (Полтаві, Чернігові, Катеринославі) були опубліковані. А. губернських управлінь містили цінні матеріали, зокрема в Києві — з історії Гайдамаччини, декабристського руху, Кирило-Мефодіївського братства; в Чернігові — державних установ Гетьманщини; в Одесі — з історії запорозьких козаків. Працівникам А. України довелось докласти надзвичайних зусиль, щоб врятувати А. у 20-ті роки. У Харкові в 1920 р. створено Всеукраїнську архівну комісію, в 1923 р. засноване Центральне архівне управління (ЦАУ).Йому була підпорядкована мережа губернських А., згодом окружних (пізніше — обласних). ЦАУ видавало журнал, бюлетені, підручники та інструкції з архівної справи. За радянських часів ЦАУ (підпорядковувалося Міністерству внутрішніх справ України. Доступ до А. був обмежений, за винятком довірених осіб, а публікації документів цілком залежали від вимог політики та цензури з боку комуністичної партії, НКВС та КДБ. За часів Другої світової війни працівники А. робили все можливе, аби врятувати документи. Проте під час відступу радянських військ за вказівкою керівників ВКП(б) і НКВС усі політичні, ділові та історичні документи було спалено. Тільки частину історичних фондів вдалося вивезти і врятувати. Німці при відступі також вивезли частину архівних матеріалів. В еміграції роль центрального А. з 1925 р. виконував Музей Визвольної Боротьби у Празі. Після Другої світової війни організацію Центрального Українського Музею-Архіву проводить Музей-Архів у Нью-Йорку. Тепер в Україні існують Центральний історичний А. у Києві, його філії у Харкові, Львові; Державний А. фоно-фото-кінодокументів у Києві; в обласних містах — обласні А. тощо.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. архів — АРХІ́В, у, ч. 1. Установа, яка займається збиранням, упорядковуванням, зберіганням і описом документів, писемних пам'яток і т. ін. Поки розшукав його [документ] в Житомирі, в обласному архіві, то не один пуд солі з'їв (В. Кучер); Годинами переглядав [М. Словник української мови у 20 томах
  2. архів — -у, ч. 1》 Установа, яка займається збиранням, упорядковуванням і зберіганням старих документів, писемних пам'яток та ін. || Відділ установи, в якому зберігаються старі документи, листи, закінчені справи тощо. 2》 Листи, рукописи, знімки і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. архів — АРХІ́В, у, ч. 1. Установа, яка займається збиранням, упорядковуванням і зберіганням старих документів, писемних пам’яток та ін. Годинами переглядав [М. Костомаров] у темних кімнатах архівів старовинні пожовклі рукописи (Ів., Тарас. Словник української мови в 11 томах
  4. архів — витяга́ти / ви́тягти з архі́вів що. Повернутися до чогось забутого, старого, почати використовувати його. Андрій Хвиля особливо емоційно заперечує думку Дмитрія Карамазова .. Фразеологічний словник української мови
  5. архів — [арх’іў] -х'іву, м. (на) -х'ів'і, мн. -х'івие, -х'ів'іў Орфоепічний словник української мови
  6. архів — архі́в (лат. archivum, від грец. άρχείον – урядовий будинок) 1. Установа (або відділ в установі), де збирають, упорядковують і зберігають документальні матеріали. 2. Сукупність листів, рукописів, знімків тощо, які стосуються діяльності певної установи або особи. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. архів — 1. постійна збірка архівалій, тобто актів і громадських або приватних документів; 2. інституція, створена для нагромадження, зберігання та доступу до архівалій; існують... Універсальний словник-енциклопедія
  8. архів — (заклад) сховище, сховок; (чий) рукописи, листи, записи, фото, світлини. Словник синонімів Караванського
  9. архів — архі́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  10. архів — Архі́в, -ву, -вові, в -ві; -хі́ви, -вів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)