1. Фразеологічний словник української мови

бебехи

відби́ти (надсади́ти) бе́бехи (печінки́) кому, грубо. Дуже побити кого-небудь. — Дядьки бояться йти до небожа. Ану ж їм відіб’ють бебехи! (С. Караванський); — Одбилися від ватаги,— гунявить шаландьор (човняр) із проваленим носом,— а тобі печінки відіб’ємо, чортів баклажан, щоб знав морську дисципліну (Ю. Яновський); Всі (школярі) сумували, що уже не буде між нами такого щирого товариша, як Довбня, дехто похвалявся бебехи надсадити недолупленому москальчукові (Панас Мирний); (Конон:) А бува, що і вкрадуть гроші (на ярмарку); бува, що сп’яну погубляться і бебехи один другому надсадять (М. Кропивницький). повідбива́ти бе́бехи (бе́льбахи). (Ярема:) Мовчи, товстопуза пляшко! А то бебехи повідбиваю (М. Костомаров); А іноді проти лави один піде (Нечипір), так тут вже достанеться йому на горіхи.., та так йому бельбахи повідбивають, що насилу удосвіта додому долізе (Г. Квітка-Основ’яненко).

годува́ти бе́бехами (буханця́ми) кого і без додатка. Бити кого-небудь. Хома подумав, що ще трохи його товкмачив, прийнявсь лежачого шкварити… знай його бебехами годує (Г. Квітка-Основ’яненко); — Оце діждався діточок на старість… Не хлібом, а бебехами годують (Григорій Тютюнник).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бебехи — Нутрощі, тельбухи, бельбахи, кишки; ЗН. (речі) манаття, лахи, шмаття, пожиток, мізерія, шуплаття; ЖМ. білизна, постіль, подушки. Словник синонімів Караванського
  2. бебехи — -ів, мн. 1》 зневажл. Подушки, взагалі пожитки; манатки. 2》 розм. Те саме, що нутрощі. 3》 розм. Стусани. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бебехи — БЕ́БЕХИ, ів, мн. 1. зневажл. Речі домашнього вжитку (зокрема постільна білизна); взагалі пожитки. Хто їде в Щавницю, той мусить везти з собою бебехи, укривала тепліші й простирадла, – сливе усю постіль (І. Нечуй-Левицький); В кутку ліжко з бебехами (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. Бебехи — Бебе́хи множинний іменник населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  5. бебехи — бе́бехи (бебехі, бебухі) 1. нутрощі (м, ср, ст) ◊ бе́бехи повила́зили жарт., знев. про розхристану, неохайну людину (ср, ст) 2. знев. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. бебехи — (-ів) мн. 1. крим. Внутрішні органи, нутрощі. СЖЗ, 17. 2. мол. Ребра. ПСУМС, 17. Словник жарґонної лексики української мови
  7. бебехи — див. нутрощі Словник синонімів Вусика
  8. бебехи — МАЙНО́ (речі, які комусь належать на правах власності), ДОБРО́, ПОЖИ́ТОК, ПОЖИ́ТКИ, СТА́ТКИ, МАЄ́ТОК розм., МАЄ́ТНІСТЬ розм., ВЖИ́ТОК (УЖИ́ТОК) заст., ФОРТУ́НА заст.; ЗБІ́ЖЖЯ (хатні, господарські, особисті речі); НА́ДІБОК, СКАРБ розм. (перев. Словник синонімів української мови
  9. бебехи — Бе́бехи, -хів, -хам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. бебехи — БЕ́БЕХИ, ів, мн. 1. зневажл. Подушки, взагалі пожитки; манатки. Хто їде в Щавницю, той мусить везти з собою бебехи, укривала тепліші й простирадла, — сливе усю постіль (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  11. бебехи — Бебехи, -хів м. мн. 1) Перина, подушки (преимущественно о еврейскихъ). Жидівські бебехи. 2) Внутренности. А сто дідьків у твої бебехи та печінки! (Брань). бебехи відбити, надсадити. Отбить бока. Сюди на кулаки лиш ближче, — я бебехів вам надсажу. Котл. Словник української мови Грінченка