блудний

блу́дний син, книжн. Той, хто повертається з каяттям, визнанням своїх провин. Вона прийме його і його покуту.. І він .. Яким він вернеться? Блудним сином... Та на се ж треба вже нелюдського терпіння (Г. Хоткевич); — Розступіться, дайте блудному синові поцілувати сходинки рідного міста!.. Блудний син вернувся к отчому дому! (Б. Нечереда); Промовець був у даному разі не лише батьком молодого, але й представником тієї задніпровської Житомирщини, яка владно кликала до себе свого блудного сина (Л. Дмитерко).

заблу́кана (блу́дна, приблу́дна) вівця́. Людина, яка порвала стосунки з тим середовищем, до якого раніше належала, або яка збилася з правильного життєвого шляху. — Так, нас запрошують. Бачиш, он вогнище, заблукана вівця! (П. Панч); Піп вовчими очима проводжав свою заблукану вівцю (П. Колесник); В’яжуться люди в товариства... та й Івана беруть між себе. А він ходить, наче та блудна вівця (Л. Мартович); Ой ходжу-блуджу я по улоньці, як приблудная вівця, Та ні до кого мені промовити та вірненького слівця (Укр.. пісні).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

блудний — блу́дний 1 прикметник той, що блукає; помилковий блу́дний 2 прикметник розпусний рідко Орфографічний словник української мови
блудний — Блу́дний. Хибний. ● Блудне колесо — хибне коло. Береть ся засновками такі вискази, в змісті яких містить ся останній висновок (вислід). A доказує ся черезB, а B через A. Сю хибу називаємо блудним колесом (circulus vitiosus) (Кан, Дидактика, 49) // пол. błędne (zaczarowane) koło — хибне коло. Українська літературна мова на Буковині
блудний — (вчинками) блудливий, розпусний, розпутній; (шлях) помилковий, хибний; (вогник) мандрівний, блудящий; (нерв) бездомний; З. П. кочовий, обходисвітній. . Словник синонімів Караванського
блудний — I -а, -е. 1》 Який блудить, блукає, постійно змінюючи місце перебування. Блудний син — про людину, що після довгих блукань і розпусного життя з каяттям повертається до своєї родини. 2》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
блудний — БЛУ́ДНИЙ¹, а, е. 1. Який блудить, блукає, постійно змінюючи місце свого перебування. Блудним лицарем зробитись.., Рушить з дому в світ широкий – Ось що враз задумав він (І. Словник української мови у 20 томах
блудний — РОЗПУ́СНИЙ (який зневажає норми моралі), РОЗПУ́ТНИЙ, ПОРО́ЧНИЙ, РОЗГНУ́ЗДАНИЙ розм., ГУЛЯ́ЩИЙ розм., БЕЗПУ́ТНИЙ розм.; ГРІХОВО́ДНИЦЬКИЙ розм., БЛУ́ДНИЙ заст., БЛУДЛИ́ВИЙ заст. (пов'язаний з статевою розпустою). Аксак.. Словник синонімів української мови
блудний — БЛУ́ДНИЙ¹, а, е. 1. Який блудить, блукає, постійно змінюючи місце перебування. Блудним лицарем зробитись.., Рушить з дому в світ широкий — Ось що враз задумав він (Фр., XII, 1953, 114). ◊ Блу́дний син, заст. Словник української мови в 11 томах
блудний — Блудний, -а, -е 1) Заблудшій, блудный. Блудна вівця. Фр. Пр. 62. Вернися, дівко блудна, додому. Чуб. V. 394. 2) блудна дорога. Не та дорога, какой нужно. блудними дорогами пішов. Сбился съ пути (нравственно). Фр. Пр. 62. Словник української мови Грінченка