булька
бу́льки пуска́ти / пусти́ти. 1. Тонути. — Вже й очі вирячив бідаха наш Максим, Уже й бульки пуска (М. Рильський); // Гинути. — Він (кіт) такий мій, як і твій! — відповів Павло.— Але твій уже бульки з моря пускає, а мій ще бігає… (В. Кучер). 2. Хто-небудь втрачає всі сили, надії, можливості; наближається чиєсь знищення, загибель, руйнація. Вже так довоювались (супротивники), що останні бульки пускають (М. Стельмах).
ви́тріщити (ви́валити, ви́рячити, ви́лупити і т. ін.) / витріща́ти (вива́лювати, виряча́ти, вилу́плювати і т. ін.) о́чі (баньки́), зневажл.1. Широко розкрити очі, виражаючи здивування, безтямність, гнів і т. ін. (Павло:) Хочеш, я тебе зразу одним словом остовпиню (спантеличу)? Скажу таке слово, що ти тільки баньки витріщиш (М. Кропивницький); (Мартин:) Скажи там, щоб дали на дорогу дві мірки вівса — ну, чого очі вивалив? (І. Карпенко-Карий); Господар вирячив від здивування очі (А. Шиян); — Це що таке? — він недоумкувато вилупив почервонілі від алкоголю очі (Л. Дмитерко); “Ти начепи йому (Ослу) на шию срібний дзвоник”.. На вигоні телят перелякав: Ускочив у село — всяк очі витріщає (Л. Глібов); Мати прислухалась і витріщала з дива очі: хлопець розказував українською мовою мужицьку казку (І. Нечуй-Левицький). ви́тріщити бу́ркала. — Чого буркала витріщила? Уклінно проси... (М. Стельмах). ви́рячити (ви́лупити) бульки́. — Абись не втратила того, що маєш! — вихопилося у Марічки отак раптово, як бува іншим разом ікнеться людині знічев’я .. Доцька вирячила бульки, а стара..: — Ти що? На чуже зазіхаєш? (Ірина Вільде). ви́ставити о́чі. Приятель мій і очі виставив. — Та Др(агоман)ов і не був у Галичині цього року (М. Драгоманов). повитріща́ти ба́ньки́ (про багатьох). От ждуть вони (люди), стоять, Усі баньки повитріщали (Л. Глібов). 2. на кого—що. Пильно, уважно або з цікавістю дивитися на кого-, що-небудь. Вона одразу впала (на гірці). Спершу їхала головою донизу, потім її розвернуло, пальтечко, спідниця закотилися десь аж під шию, червонющі, наче пошиті з новісінького прапора, панталони запалахкотіли на сонці. Я мимохіть витріщив очі на те вогняне диво (А. Дімаров); Омелько, зловивши на собі уважний погляд Гуляй-Дня, спитав: — Що баньки витріщив на мене? Скучив, мабуть, небоже Іване? (Н. Рибак); Підсунув (Мордко) окуляри аж на лисину й вирячив витрішкуваті баньки на Семена (М. Коцюбинський); Мірошник вивернувся на широкій старомодній канапі і вилупив п’яні баньки на молодицю (І. Нечуй-Левицький); (Федора:) Бач, який святий та божий. Женитись збирається, а на молодиць очі витріщає (С. Васильченко); Бігав (Іван) за Соломією, чудно витріщав на неї очі та докучав усякими дурними радами (М. Коцюбинський). вибалу́шувати о́чі. Я вибалушувала крізь темряву очі на неї,— таким голосом не говорила вона звичайно (О. Кобилянська).
ло́патися / ло́пнути, як (мов, ні́би і т. ін.) ми́льна бу́лька (бу́льбашка, ба́нька і т. ін.), жарт. Зазнавати невдачі, краху, руйнування і т. ін. Міф про те місто .. лопається, як мильна булька (З газети); Винаходжуючи різні заходи та ремесла, він, правда, часто терпів аварії, і будова валилася .. або лопалась, мов мильні бульбашки, бо споруди ці швець фундаментував на піску (В. Бабляк); А сьогодні ці уявлення лопнули, як мильна банька, ще раз зіткнувшись з дійсністю (Р. Іваничук). трі́снути, як бу́лька з ми́ла. А Пилип йому й каже: — .. і вся твоя кар’єра трісне, як булька з мила (В. Кучер); // Раптом зникнути, пропасти. ло́пнути, як бу́лька на воді́. Сіверянщині не тільки печеніги-хозари погрожують походом ратним. І стриманість лопнула, як булька на воді (Д. Міщенко).
ми́льна бу́льбашка (бу́лька). Щось ненадійне, несправжнє і т. ін. — А що ж діяти? — розпалився Калиновський.— Невже всі наші постанови — фікція, мильна бульбашка? (З. Тулуб); — Виходить, по-баглаєвому, що ти випадково сидиш на культурі, що всі зусилля твої — мильні бульбашки (О. Гончар).
Значення в інших словниках
- булька — бу́лька іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири бу́льки Орфографічний словник української мови
- булька — -и, ж. Порожниста, наповнена повітрям водяна і т. ін. кулька; пухир. Мильні бульки. Бульки пускати — тонути. Великий тлумачний словник сучасної мови
- булька — БУ́ЛЬКА, и, ж. Порожниста, наповнена повітрям водяна, мильна і т. ін. кулька; пухир. Важка мережа тонула в воді, тільки зверху вискакували бульки (І. Нечуй-Левицький); Дощ укрив бульками став... (М. Рильський); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
- булька — бу́лька: ◊ вода́ з бу́льками → вода ◊ меха́нік бу́льки́ носом пуска́ти → механік Лексикон львівський: поважно і на жарт
- булька — див. бульбашка Словник синонімів Вусика
- булька — БУ́ЛЬКА (кулька, наповнена повітрям або газом, що виникає у рідині або рідкій масі чого-небудь), БУ́ЛЬБА, БУ́ЛЬБАШКА, ПУЗИ́Р, ПУХИ́Р, БА́НЬКА розм. Дощ укрив бульками став (М. Словник синонімів української мови
- булька — БУ́ЛЬКА, и, ж. Порожниста, наповнена повітрям водяна і т. ін. кулька; пухир. Важка мережа тонула в воді, тільки зверху вискакували бульки (Н.-Лев., II, 1956, 227); Дощ укрив бульками став… (Рильський, І, 1946, 226); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
- булька — Булька, -ки ж. = бульбашка 1. Бульки, котрі позбігали з кип'ятку і захололи, із їх і стали гори, а меж ними долини. Чуб. І. 39. Аж бульки на воді стають. Фр. Пр. 129. Словник української мови Грінченка