1. Фразеологічний словник української мови

білет

во́вчий біле́т. Документ із записом про неблагонадійність його власника. Опинився Шовкун серед великого города, без шага грошей, без знайомих людей, без веселих товаришів, котрі тепер його цуралися, з одною бідою — “вовчим білетом” в кишені (Панас Мирний); За участь в “безпорядках” під час похорону письменника Шелгунова Кудрін в числі восьми організаторів був виключений з “вовчим білетом” (з інституту) (Ф. Бурлака); — Тільки й має (Єлька) від своїх Вовчугів вовчий білет, та й той неписаний, усний (О. Гончар).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. білет — Візитна картка, [XII] Словник з творів Івана Франка
  2. білет — білет і квиток Розрізняються і значенням, і словосполученістю. Тільки білет: 1. Картка з питаннями для тих, хто складає іспити або заліки. Екзаменаційний білет. Попався щасливий білет. 2. Цінні папери. Кредитний білет. Казначейський білет. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. білет — біле́т іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  4. білет — Квиток; (документ) посвідчення, пашпорт, г. виказка; (на іспитах) картка; ЗСТ. асиґнація, банкнота, кредитка. Словник синонімів Караванського
  5. білет — [б'ілет] -та, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  6. білет — -а, ч., розм. 1》 Те саме, що квиток. 2》 Документ, який свідчить про ставлення людини до тих чи інших обов'язків, про належність до певного громадянського стану, організації і т. ін. Білий білет — свідоцтво про звільнення від військової служби. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. білет — Квиток, картка Словник чужослів Павло Штепа
  8. білет — БІЛЕ́Т, а, ч. 1. заст. Те саме, що квито́к 1. [Юркевич:] У мене є ще білет моєї екскурсії – я ще поїду (І. Кочерга); За ворітьми у дворі стояв столик, на йому [ньому] свічка, якась шабатурка з білетами (В. Винниченко). 2. заст. Словник української мови у 20 томах
  9. білет — див. квиток Словник синонімів Вусика
  10. білет — Біле́т, -та; -ле́ти, -тів = квито́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. білет — БІЛЕ́Т, а, ч., розм. 1. Те саме, що квито́к. [Юркевич:] У мене є ще білет моєї екскурсії — я ще поїду (Коч., І, 1956, 607); Лотерейний білет. Словник української мови в 11 томах
  12. білет — Білет, -та м. = билет. 1) Білети продаватимуться... у театрі. О. 1862. ІІІ. 73. 2) О. 1862. IX. 111. 4) Схотів розмінять білет. О. 1861. X. 146. Словник української мови Грінченка