білет

БІЛЕ́Т, а, ч.

1. заст. Те саме, що квито́к 1.

[Юркевич:] У мене є ще білет моєї екскурсії – я ще поїду (І. Кочерга);

За ворітьми у дворі стояв столик, на йому [ньому] свічка, якась шабатурка з білетами (В. Винниченко).

2. заст. Документ, який свідчить про належність людини до певного громадянського стану, організації і т. ін.

Рибалки одягнули Вихора у військове, дали солдатського білета, що його забув якийсь вояка в шинелі (В. Кучер).

3. Картка з питаннями для тих, хто складає іспити або заліки.

Був у нас усний іспит з української мови .. Підійшов я до столу, взяв з купи білет і читаю (О. Донченко).

4. заст. Паперовий грошовий знак.

Купили вони її [кобилу] за білета [25 крб], – хотіли ж продати .. хоч за 27 крб (Грицько Григоренко).

(1) Бі́лий біле́т – свідоцтво про звільнення від військової служби.

Міністерство оборони спростило систему медичного огляду для юнаків, і тепер призовникам видаватимуть “білий білет” після першого ж медогляду (з газ.);

(2) Жо́втий біле́т, заст. – особовий документ повій і злодіїв.

Самі незаможники й протурять і циган, і ще декого.., жовтий білет пропишемо (Іван Ле);

Кредито́вий (креди́тний) квито́к (біле́т) див. квито́к;

(3) Лотере́йний біле́т – документ на право участі в розіграші лотереї.

Оператор зобов'язаний перевіряти виграшні лотерейні білети (з мови документів).

◇ (4) Во́вчий біле́т – документ із записом про неблагонадійність його власника.

Опинився Шовкун серед великого города, без шага грошей, без знайомих людей, без веселих товаришів, котрі тепер його цуралися, з одною бідою – “вовчим білетом” в кишені (Панас Мирний);

За участь в “безпорядках” під час похорону письменника Шелгунова Кудрін в числі восьми організаторів був виключений [з інституту] з “вовчим білетом” (Ф. Бурлака);

– Тільки й має [Єлька] від своїх Вовчугів вовчий білет, та й той неписаний, усний (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. білет — Візитна картка, [XII] Словник з творів Івана Франка
  2. білет — білет і квиток Розрізняються і значенням, і словосполученістю. Тільки білет: 1. Картка з питаннями для тих, хто складає іспити або заліки. Екзаменаційний білет. Попався щасливий білет. 2. Цінні папери. Кредитний білет. Казначейський білет. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. білет — біле́т іменник чоловічого роду розм. Орфографічний словник української мови
  4. білет — Квиток; (документ) посвідчення, пашпорт, г. виказка; (на іспитах) картка; ЗСТ. асиґнація, банкнота, кредитка. Словник синонімів Караванського
  5. білет — [б'ілет] -та, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў Орфоепічний словник української мови
  6. білет — -а, ч., розм. 1》 Те саме, що квиток. 2》 Документ, який свідчить про ставлення людини до тих чи інших обов'язків, про належність до певного громадянського стану, організації і т. ін. Білий білет — свідоцтво про звільнення від військової служби. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. білет — Квиток, картка Словник чужослів Павло Штепа
  8. білет — див. квиток Словник синонімів Вусика
  9. білет — во́вчий біле́т. Документ із записом про неблагонадійність його власника. Опинився Шовкун серед великого города, без шага грошей, без знайомих людей, без веселих товаришів, котрі тепер його цуралися... Фразеологічний словник української мови
  10. білет — Біле́т, -та; -ле́ти, -тів = квито́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. білет — БІЛЕ́Т, а, ч., розм. 1. Те саме, що квито́к. [Юркевич:] У мене є ще білет моєї екскурсії — я ще поїду (Коч., І, 1956, 607); Лотерейний білет. Словник української мови в 11 томах
  12. білет — Білет, -та м. = билет. 1) Білети продаватимуться... у театрі. О. 1862. ІІІ. 73. 2) О. 1862. IX. 111. 4) Схотів розмінять білет. О. 1861. X. 146. Словник української мови Грінченка