1. Словник української мови у 20 томах

білетер

БІЛЕТЕ́Р, а, ч.

Особа, яка перевіряє вхідні квитки в театрі, музеї, цирку та інших закладах.

[Другий:] Ви не подумайте, що тут вам справді опера, а ви білетер (М. Куліш);

Поруч товклись білетери похмурі – Я ж без квитка був, як на біду (Л. Первомайський);

Стадник був директором, адміністратором, режисером, білетером, художнім керівником (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. білетер — білете́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. білетер — -а, ч. Особа, яка контролює вхідні білети в кіно, театрі, музеї та інших закладах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. білетер — БІЛЕТЕ́Р, а, ч. Особа, яка контролює вхідні білети в кіно, театрі, музеї та інших закладах. Поруч товклись білетери похмурі — Я ж без квитка був, як на біду (Перв., II, 1958, 110). Словник української мови в 11 томах