білетер
БІЛЕТЕ́Р, а, ч. Особа, яка контролює вхідні білети в кіно, театрі, музеї та інших закладах.
Поруч товклись білетери похмурі — Я ж без квитка був, як на біду (Перв., II, 1958, 110).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- білетер — білете́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- білетер — -а, ч. Особа, яка контролює вхідні білети в кіно, театрі, музеї та інших закладах. Великий тлумачний словник сучасної мови
- білетер — БІЛЕТЕ́Р, а, ч. Особа, яка перевіряє вхідні квитки в театрі, музеї, цирку та інших закладах. [Другий:] Ви не подумайте, що тут вам справді опера, а ви білетер (М. Куліш); Поруч товклись білетери похмурі – Я ж без квитка був, як на біду (Л. Словник української мови у 20 томах