1. Фразеологічний словник української мови

бісик

бі́сики гра́ють (стриба́ють, рідше іскря́ться і т. ін.) в оча́х. Хто-небудь веселий, перебуває в піднесеному настрої. Неля хотіла ще щось додати, але… прикусила нижню губу і вмовкла, тільки в очах її грали бісики (З газети); Хоч би раз отут дівочі ніжки по травиці пролопотіли,— ніби зітхнув Роман, а в очах аж стрибають бісики (М. Стельмах); Марія простягла руку, теж трохи жеманно, бісики іскрилися в її очах (Ю. Смолич). бі́сик в о́ці гра́є. Буває (Маруся) часом страх сумна. А часом бісик в оці грає (М. Коцюбинський).

посила́ти бі́сики кому. Грайливо дивитися на когось. Меркурій Юхримович непомітно посилав і посилав їй бісики і все пив і пив за красунечку, що справді мала гарний вигин брів (М. Стельмах).

пуска́ти / пусти́ти бі́сики (ґе́дзики) (очи́ма (о́ком)) кому, на кого. Кокетувати, загравати з ким-небудь. А то сама (Тонька) присіла на колесі біля нього, бісики очима пускала (О. Гончар); Як стрінеться де-небудь з Мариною, то знай пуска їй бісики очима (Панас Мирний); Сиджу я під образами.. очима на Тетяну спідлоба ґедзики пускаю. А вона червоніє і не знає, чи сміятися, чи ніяковіти (М. Стельмах); // Привертаючи до себе увагу, поглядати на когось. Не виглядають у .. вікна вигодовані обличчя горничних, не пускають ґедзиків прохожим очима (Панас Мирний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бісик — бі́сик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. бісик — -а, ч. Зменш. до біс II 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бісик — БІ́СИК, а, ч. Зменш. до біс¹ 1. Коли зирк: він [чорт] сидить .. – А що, – кажу, – бісику, чого се такеньки зажурився? (Марко Вовчок); * Образно. Бісик зухвалості раптом ускочив Жаку в груди. Жаку було весело, Жаку було радісно – захват переймав його (Ю. Словник української мови у 20 томах
  4. бісик — див. чорт Словник синонімів Вусика
  5. бісик — Бі́сик, -ка; -сики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. бісик — БІ́СИК, а, ч. Зменш. до біс¹ 1. Коли зирк: він [чорт] сидить.. — А що, — кажу, — бісику, чого се такеньки зажурився? (Вовчок, VI, 1956, 265); *Образно. Бісик зухвалості раптом ускочив Жаку в груди. Словник української мови в 11 томах
  7. бісик — Бісик, -ка м. 1) ум. отъ біс. 2) бісики пускати. Строить глазки, ухаживать: строить куры; разсыпаться мелкимъ бѣсомъ. Ном. № 8797. Полюбиться її він мосці і буде бісики пускать. Котл. Ен. І. 14. З парубками вже не та: зуби до їх скалить, бісики пуска. Словник української мови Грінченка