бісик
БІ́СИК, а, ч.
Зменш. до біс¹ 1.
Коли зирк: він [чорт] сидить .. – А що, – кажу, – бісику, чого се такеньки зажурився? (Марко Вовчок);
* Образно. Бісик зухвалості раптом ускочив Жаку в груди. Жаку було весело, Жаку було радісно – захват переймав його (Ю. Смолич).
◇ (1) Бі́сики гра́ють (стриба́ють, рідше іскря́ться і т. ін.) в оча́х – хто-небудь веселий, перебуває в піднесеному настрої.
Марія простягла руку, теж трохи жеманно, бісики іскрилися в її очах (Ю. Смолич);
Хоч би раз отут дівочі ніжки по травиці пролопотіли, – ніби зітхнув Роман, а в очах аж стрибають бісики (М. Стельмах);
Неля хотіла ще щось додати, але прикусила нижню губу і вмовкла, тільки в очах її грали бісики (з газ.);
Пуска́ти (посила́ти) / пусти́ти бі́сики (ґе́дзики) [очи́ма (о́ком)] див. пуска́ти.
Значення в інших словниках
- бісик — бі́сик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- бісик — -а, ч. Зменш. до біс II 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- бісик — див. чорт Словник синонімів Вусика
- бісик — бі́сики гра́ють (стриба́ють, рідше іскря́ться і т. ін.) в оча́х. Хто-небудь веселий, перебуває в піднесеному настрої. Неля хотіла ще щось додати, але… прикусила нижню губу і вмовкла, тільки в очах її грали бісики (З газети)... Фразеологічний словник української мови
- бісик — Бі́сик, -ка; -сики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- бісик — БІ́СИК, а, ч. Зменш. до біс¹ 1. Коли зирк: він [чорт] сидить.. — А що, — кажу, — бісику, чого се такеньки зажурився? (Вовчок, VI, 1956, 265); *Образно. Бісик зухвалості раптом ускочив Жаку в груди. Словник української мови в 11 томах
- бісик — Бісик, -ка м. 1) ум. отъ біс. 2) бісики пускати. Строить глазки, ухаживать: строить куры; разсыпаться мелкимъ бѣсомъ. Ном. № 8797. Полюбиться її він мосці і буде бісики пускать. Котл. Ен. І. 14. З парубками вже не та: зуби до їх скалить, бісики пуска. Словник української мови Грінченка