1. Фразеологічний словник української мови

важити

ва́жити голово́ю (життя́м) чиєю (чиїм). Наражати кого-небудь на смертельну небезпеку. — Боже, він жартує! Ви ж головою важите своєю!.. Ховайтесь! Як хто прийде, то ви пропали! (Леся Українка); Чи міг ще раз важити своєю головою, тепер уже напевне знаючи, що вмре (В. Козаченко); Вже скільки разів він (козак) наражався на небезпеку, скільки разів важив своїм розхристаним життям, а проте ласкава доля поки що не зраджувала його: в лиху годину вона дбайливо відводила від нього кістляву руку смерті (С. Добровольський); Але ж там було небезпечно. Я не міг важити вашим життям (Ю. Яновський).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. важити — (мати певну вагу) тягти на стільки, (бути важливим для чогось) значити, означати// мати значення, мати вагу. Словник синонімів Полюги
  2. важити — ва́жити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. важити — Мати вагу; (що) виважувати, зважувати; (багато) значити, ІД. грати ролю <�першу скрипку>, о. бути не останньою спицею в колесі; (на кого) мати <�покладати> надію, покладатися, розраховувати, ЧИСЛИТИ, робити ставку; (головою) ризикувати... Словник синонімів Караванського
  4. важити — -жу, -жиш; наказ. сп. важ; недок. 1》 неперех. Мати певну вагу. 2》 неперех., перен. Мати значення; значити. 3》 перех. Визначати вагу чого-, кого-небудь. 4》 неперех., на кого – що. Розраховувати, сподіватися мати своїм. || Замірятися, зазіхати. 5》 неперех. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. важити — ВА́ЖИТИ, жу, жиш; наказ. сп. важ; недок. 1. Мати певну вагу (див. вага́¹ 1). Буханець важив точно два кіло й 400 гр [г] (І. Багряний); – Важив я торік сім пудів, а тепер більше, як три, не заважу (З. Тулуб); – Угадай, скiльки важу (Р. Словник української мови у 20 томах
  6. важити — Важить за муху. Дуже худий і малий тягар його тіла. Важить на моє життя. Хоче мене вбити. Важить своїм життям. Ризикує своїм життям. Не важся того робити. Не смій того робити, бо потерпиш. Хто не важить, той не смажить. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. важити — див. ризикувати Словник синонімів Вусика
  8. важити — ВА́ЖИТИ (мати певну вагу), ЗАВА́ЖУВАТИ рідше, ТЯГНУ́ТИ розм., ТЯГТИ́ розм. — Док.: зава́жити, потягну́ти, потягти́. Важив (лин) найменше чотири хунти! (М. Коцюбинський); Самець (кенгуру).. Словник синонімів української мови
  9. важити — Ва́жити, ва́жу, -жиш, -жить, -жать; важ, ва́жмо, ва́жте; ва́жачи Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. важити — ВА́ЖИТИ, жу, жиш; наказ, сп. важ; недок. 1. неперех. Мати певну вагу. — Малесенькі то малесенькі, а як вдасться часом такий опецьок.. — 15 фунтів важив! (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  11. важити — Важити, -жу, -жиш гл. 1) Вѣсить; имѣть вѣсъ. Він таки має вагу, важить. Дещо. 2) Взвѣшивать. Поламались терези, сіль важучи на вози. Рудч. Чп. 171. 3) Имѣть значеніе, вѣсъ, значить. Знайду собі иншого.... ти мені не важиш нічого. Г. Барв. 397. Словник української мови Грінченка