важити

ВА́ЖИТИ, жу, жиш; наказ. сп. важ; недок.

1. Мати певну вагу (див. вага́¹ 1).

Буханець важив точно два кіло й 400 гр [г] (І. Багряний);

– Важив я торік сім пудів, а тепер більше, як три, не заважу (З. Тулуб);

– Угадай, скiльки важу (Р. Андріяшик);

Стара ледве пересувалася: мало того, що було їй вже, напевно, під сотку, до повного щастя, важила вона вдвічі більше за свій вік, тому пересувалася завжди на спеціально сконструйованому для неї кріслі-візку (Ю. Андрухович).

2. перен. Мати значення; значити.

Він побачив, що часто зовсім незначна на перший погляд деталь у роботі важила надзвичайно багато (О. Донченко);

Не могла для більшовиків важити й духовна посада отця Йосипа – старшого священика в місті й повіті (Б. Антоненко-Давидович);

Авторитет Русевича і його двадцятирічний стаж важать куди більше, ніж два роки роботи .. Розенберга (Ю. Шовкопляс).

3. кого, що. Визначати вагу кого-, чого-небудь.

Там важили барила з сахаром і накладали на хури (І. Нечуй-Левицький);

З ранку до вечора сидів він у своїй лабораторії.., важив на аптекарських тендітних терезах білі порошки (О. Іваненко);

Ми шеренгою проходили повз стіл, за яким сиділа медкомісія, нас оглядали, міряли, важили, перевіряли, чи немає захворювань шкіри (з газ.).

4. на кого – що. Розраховувати, сподіватися мати своїм.

На віщо ж ти важиш: Чи на мою ясненькую зброю, Чи на мого коня вороного, Чи на мене, козака молодого? (з думи);

Мотря важить на іншого... на того Гайдученка... (Марко Вовчок);

// Замірятися, зазіхати.

Хто на моє здоров'я важить, той (сам) його не має (Номис);

– Ой, се він [чарівник] на мою душу важить! – простогнав Кабан (І. Франко);

Як сміють .. важити на їхній спокій? (Іван Ле).

5. чим. Ризикувати чим-небудь.

Не раз, не два через плоти лазив, не раз я, не два здоров'ям важив (П. Чубинський).

6. на що, перен., рідко. Зважати, брати до уваги.

– Важимо на ваші літа й присуд той відкладемо (Іван Ле);

На небезпечності не важив бойові, А слави не шукав, лише добра народу (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).

◇ (1) Ва́жити голово́ю (життя́м):

а) (перев. зі сл. своєю, своїм) наражатися на смертельну небезпеку.

Вже скільки разів він [козак] наражався на небезпеку, скільки разів важив своїм розхристаним життям, а проте ласкава доля поки що не зраджувала його (С. Добровольський);

– А навіщо ж так важити життям? Ви б сіяли хліб, годували свиней, курчат (І. Багряний);

Чи міг ще раз важити своєю головою, тепер уже напевне знаючи, що вмре (В. Козаченко);

– Дивіться, діду. То ж такі ватаги. Ніде ж нікого, важите життям (Л. Костенко);

Ті вже розтягують сіті, ці – псів із припону спускають, Інші – ідуть по слідах і невтомно життям своїм важать (Ю. Винничук);

б) (чиєю, чиїм) наражати кого-небудь на смертельну небезпеку.

Але ж там було небезпечно. Я не міг важити вашим життям (Ю. Яновський).