важитися
ВА́ЖИТИСЯ, жуся, жишся; наказ. сп. ва́жся; недок.
1. Визначати свою вагу, важити себе.
Оце, було, молодими та важимось на вагах (Марко Вовчок);
Важився, як приїхав, зважусь, як буду виїздити, тоді напишу (М. Коцюбинський).
2. з інфін., перен. Насмілюватися щось робити, зважуватися на щось.
Ой не важся, пане Голко, Панну зустрічати: Зачарує семип'ядну – Не втрапиш стріляти (П. Куліш);
Діти в класі вже не важились говорити голосно (І. Франко);
Настя, здається, любила його, але якось не важилась сказати йому рішуче слово (М. Коцюбинський);
[Середа:] Вдруге він уже не важився покоряти серця відважних трактористок (І. Микитенко).
3. на кого – що. Замірятися, зазіхати.
Не бийтеся, не лайтеся, ви на мене не важтеся (Сл. Гр.);
Та ж ті .. важаться навіть на короновані голови! (Ірина Вільде);
З усього цього виходив я ніби з води, бо ніхто при тому не важився на моє життя, а коли і важився, то я знав про те і міг стати до оборони (Валерій Шевчук).
4. Пас. до ва́жити 3.
Ніщо не важилося й не мірялося. Безмежно пилося й їлось (В. Домонтович);
Мішки з пшеницею важились вагарем (з газ.);
* Образно. Під час переговорів у Москві весною 1654 р., де важилася доля України, Зарудний і Тетеря умудрились випрохати в царя грамоти на маєтності (з наук. літ.).
Значення в інших словниках
- важитися — (рішатися на щось) наважуватися, насмілюватися; замірятися, посягати. Словник синонімів Полюги
- важитися — ва́житися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- важитися — Важити <�зважувати> себе; (на щось) наважуватися, зважуватися, насмілюватися; (на кого) зазіхати; пор. РИЗИКУВАТИ. Словник синонімів Караванського
- важитися — [важиетиес'а] -жус'а, -жиес':а, -жиец':а, -жац':а; нак. ваз'с'а, важтеис'а Орфоепічний словник української мови
- важитися — -жуся, -жишся; наказ. сп. важся; недок. 1》 Визначати свою вагу, важити себе. 2》 з інфін., перен. Насмілюватися щось робити, зважуватися на щось. 3》 на кого. Замірятися, зазіхати. 4》 Пас. до важити 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- важитися — ВА́ЖИТИ на кого-що (намагатися заподіяти шкоду комусь, чомусь, позбавити когось чого-небудь), ВА́ЖИТИСЯ, ЗАМІРЯ́ТИСЯ, ЗАЗІХА́ТИ, ПОСЯГА́ТИ рідше, НАВА́ЖУВАТИСЯ рідше. — Док.: замі́ритися, зазіхну́ти, посягну́ти, посягти́, нава́житися. Словник синонімів української мови
- важитися — ВА́ЖИТИСЯ, жуся, жишся; наказ, сп. ва́жся; недок. 1. Визначати свою вагу, важити себе. Оце було молодими та важимось на вагах (Вовчок, VI, 1956, 246); Важився, як приїхав, зважусь, як буду виїздити, тоді напишу (Коцюб., III, 1956, 328); 2. з інфін. Словник української мови в 11 томах
- важитися — Важитися, -жуся, -жишся гл. 1) Вѣситься, взвѣшиваться. 2) Отваживаться, рѣшаться. Ніхто з них не важивсь озватись до його словами. К. Іов. 7. На дівчину дивитися не важусь. К. Іов. 65. 3) Покушаться, умышлять. Словник української мови Грінченка