важити

ВА́ЖИТИ (мати певну вагу), ЗАВА́ЖУВАТИ рідше, ТЯГНУ́ТИ розм., ТЯГТИ́ розм. — Док.: зава́жити, потягну́ти, потягти́. Важив (лин) найменше чотири хунти! (М. Коцюбинський); Самець (кенгуру).. нерідко заважує 40 кілограмів (з журналу); — Важив я торік сім пудів, а тепер більше, як три, не заважу (З. Тулуб); Ой сом який! Десь з півпуда потягне!.. (М. Стельмах).

ВА́ЖИТИ (визначати вагу чого-небудь), ЗВА́ЖУВАТИ, ВИВА́ЖУВАТИ. — Док.: зва́жити, ви́важити. Лейзор важив на терезах сало (І. Нечуй-Левицький); Панас мовчки бере з лави старого лемеша і задумливо зважує його на руці (Ю. Яновський); Поміг (Давид).. Тихонові зважити його мішки (А. Головко); Почав (меккінець) рахувати шматки срібла, виважуючи їх на долоні (О. Досвітній).

ВА́ЖИТИ (відігравати певну роль, бути важливим для когось), ЗНА́ЧИТИ, ОЗНАЧА́ТИ, МА́ТИ ЗНА́ЧЕННЯ, МА́ТИ ВАГУ́. Особистий приклад керівника багато важить у кожній справі (з газети); Коли мої твори що-небудь значать, мають яку-небудь вагу, то задля діла.. — вони одні тільки потрібні, а не моє ймення (Панас Мирний); Коли її (матері) не стане, всі одразу зрозуміють, що вона для них означала (О. Гончар); Для закоханих літа ніколи значення не мають (М. Упеник).

ВА́ЖИТИ на кого-що (намагатися заподіяти шкоду комусь, чомусь, позбавити когось чого-небудь), ВА́ЖИТИСЯ, ЗАМІРЯ́ТИСЯ, ЗАЗІХА́ТИ, ПОСЯГА́ТИ рідше, НАВА́ЖУВАТИСЯ рідше. — Док.: замі́ритися, зазіхну́ти, посягну́ти, посягти́, нава́житися. На мене важить (яструб), на мій вік короткий (М. Зеров); — На чуже добро не важитись (Л. Яновська); Проценко виїхав з губернії з думкою ніколи не вертатися в се прокляте місто, що.. замірялося на його життя молоде (Панас Мирний); Зазіхати на єдність демократичних сил; Микола глянув спідлоба на ворона, що вніс розлад в його життя, що посягав на його щастя (В. Гжицький); — Короп наважився на моє життя! (Лесь Мартович).

ЗВАЖА́ТИ на кого-що і без додатка (брати до уваги кого-, що-небудь, надавати значення чомусь), УВАЖА́ТИ (ВВАЖА́ТИ) на кого-що, РАХУВА́ТИ що і без додатка, УРАХО́ВУВАТИ (ВРАХО́ВУВАТИ) що і без додатка, РАХУВА́ТИСЯ з ким-чим і без додатка, ПОТУРА́ТИ на кого-що і без додатка, перев. з запереченням н е, ВА́ЖИТИ рідко, ЧИ́СЛИТИСЯ з ким-чим, діал., ТУРА́ТИ на кого-що, діал.; ПРИСЛУХА́ТИСЯ до чого і без додатка, ОГЛЯДА́ТИСЯ на кого-що (враховувати чиюсь точку зору на кого-, що-небудь). — Док.: зва́жити, ува́жити (вва́жити), урахува́ти (врахува́ти), порахува́тися, прислу́хатися. — І в мене потреби дедалі ростуть і ростимуть, союзники мусять зважати на це (О. Гончар); (Лизогуб:) Нам потрібен такий гетьман, що об'єднує увесь народ, щоб на нас вважали у Варшаві (О. Корнійчук); — В дійсності Кузь, може, хоч і не злодій, але й не такий, щоб рахуватися з його думкою (Григорій Тютюнник); Далі — взялися за мене. Не порахувалися навіть, що каліка (В. Логвиненко); Важимо на ваші літа й присуд той відкладемо (І. Ле); Тяжко з батьком не числитись, тяжко й матір.. не любити (О. Кобилянська); Поки що моє діло робити, ні на кого не оглядаючись, окрім Вас (Леся Українка).

НАДІ́ЯТИСЯ на що, з інфін., із спол. що (вважати ймовірним здійснення чогось бажаного, мати надію на що-небудь), ГАДА́ТИ з інфін., із спол. що, часто при запереченні з інфін., ДУ́МАТИ з інфін., із спол. що, часто при запереченні з інфін., ДУ́МАТИ Й ГАДА́ТИ перев. при запереченні, розм.; СПОДІВА́ТИСЯ, СПОДІВА́ТИ заст. (з більшою певністю і на бажаніші результати); УПОВА́ТИ (ВПОВА́ТИ) на що, із спол. що, заст., уроч. (твердо надіятися); РОЗРАХО́ВУВАТИ на кого-що, РАХУВА́ТИ на що, розм., БИ́ТИ на кого-що, розм. (на основі яких-небудь міркувань); ВА́ЖИТИ на кого — що (сподіваючись мати своїм). Ні на що вже надіятись! Попропадало усе і на полі і по вгородам (городах) (Г. Квітка-Основ'яненко); Сайгор даремно гадав заснути — не міг (М. Хвильовий); Не думав і не гадав зустріти тут приятеля; Він сподівався дістати од тіток двоє сіл після їх смерті (І. Нечуй-Левицький); — Недобре чинити таке, гетьмане, — з докором проказав Демид, — уповали на тебе, як на батька рідного... (Н. Рибак); — Хто може розраховувати на більші матеріальні блага? (Є. Гуцало); Правда, і Алі, і Фатьма.. не знали стежок і легко могли заблудитися в їх лабіринті — і на це рахувала погоня (М. Коцюбинський); — Брат старший від мене, може, бив на мої гроші, що я з полку принесу (Ганна Барвінок); Мотря важить на іншого... на того Гайдученка (Марко Вовчок).