ваш

ва́ша бере́ / взяла́. Ви перемагаєте. Голоси поділилися майже нарівно: на сім голосів тільки й переважили ті, що були “за”. Діденко навіть засовався на стільці й тихенько чортихнувся. Саранчук мимоволі глянув на нього.— Чого ти? Ваша ж бере (А. Головко); — Що? Може, думаєш, ваша візьме? — крикнув грізно супротив його батько Пугач (П. Куліш).

ва́ша (їх) ми́лість (ми́лость), уроч., заст. 1. Шанобливе називання кого-небудь; ви, вони. — З Богом, — кажу, — завтра рушаймо до панії, а потім і до вашої милості за рушниками (Марко Вовчок); — У Варшаві тільки й мови, що про вашу милість, князю (І. Нечуй-Левицький); — Дуже приємно мені.. пересвідчитись, що ваша милість правильно молоточка в руках тримає (О. Донченко); Пішла вона (Миша) звичайненько прохати, Щоб Лев в дуплі дозволив їй, Самотній та старій, Хазяйство завести маленьке Біля їх милості близенько (Л. Глібов); // ірон. Уживається для вираження незадоволення кимсь, несхвалення чиїх-небудь дій, учинків, поведінки і т. ін. — Насилу діждалися вашої милості!.. — неласкаво привітав він її (Панас Мирний). 2. тільки ва́ша ми́лість (ми́лость). Шанобливе звертання до поважної особи, до людини, що займає високе становище в суспільстві; високошановний. — Вже як хочете, ваша милость, а без вас, князю, ми не розпочнемо битви з козаками (І. Нечуй-Левицький); Патронеса спитала по черзі в кількох вихованок: — Ти сирота? І за кожну матушка Раїса відповідала: — Сирота, ваша милость (О. Донченко).

ва́ша сестра́. Всі жінки, жіноцтво. Кіко (скільки) він вашої сестри, отаких-о мав — хо-хо! Так у него (нього) ув кожнім ув селі по любасці (Г. Хоткевич). на́ша сестра́. (Катря:) Нашій сестрі тільки й на думці, аби з хлопцями пожирувати (С. Васильченко).

ваш брат. Ти, ви і подібні до тебе, до вас. — Тепер, сину, небезпечно по тих неверситетах (університетах), — каже мати,— ганяють вашого брата; кажуть, з учених все лихо встає… (Панас Мирний); — Що ж це за перелітні птахи такі? — спитав Микола ..— Та з вашого ж брата, з фабзавучників (Д. Ткач).

ваш (твій) покі́рний слуга́. Усталена форма переважно ввічливого закінчення листа. З пошаною зостаюсь ваш покірний слуга (М. Драгоманов).

во́ля ва́ша (твоя́). Уживається для шанобливого висловлення згоди з ким-небудь; хай буде так. (Наталка:) Воля ваша, добродію, а ви так .. говорите, що я того і не розумію (І. Котляревський).

де на́ше (ва́ше, його́ і т. ін.) не пропада́ло (не пропада́є). Уживається для вираження чиєїсь готовності зазнати збитків, утрат і т. ін. — Де його не пропадало! Він подарує борг і Карпцю, і Підіпригорі, аби лише вони відмовились від його землі (М. Стельмах); — Сими днями сподіваюся бочку (риби) розпродати; а там коли з півбочки й пропаде — невелика утрата, де наше не пропадає (Панас Мирний).

і на́шим і ва́шим. 1. Одночасно одним та іншим, різним за поглядами сторонам, особам (догоджати, прислужувати); усім. — Боягузи..— гарячився Невкипілий.— Жаток полякалися! Жатка — що? Вона і нашим і вашим: скаже пан жни — жатиме, мужик тпрукне, теж послухає — стане! (А. Головко). і ва́шим і на́шим Достанеться і вашим і нашим (Укр.. присл..); Як він (злодій) пішов, господар каже: отакий Потап! — і вашим і нашим, прийшов замок обдивлятись (В. Барка). 2. Безвідмовний, безпринципний; догідливий, хитрий. Полозенко щось хитрує. Хоче бути добреньким — і нашим і вашим (І. Цюпа).

куди́ твоє́ (рідко ва́ше) ді́ло, ірон. Уживається для вираження захоплення чи здивування ким-, чим-небудь. — Вийшла в тамбур подихати, коли бачу — він на пероні. Не у спецівці.., а в гарному коверкотовому костюмі, в сірій кепці, з чемоданчиком — куди твоє діло! (Ю. Мушкетик); Купив (Юхим) лоша .. І вже так його кохав, так доглядав, що куди твоє діло (Григір Тютюнник); — Е,— скажете ви, то ж большак (великий шлях). Шлях, куди ваше діло. Ви спробуйте попід вербичками, по отій крутій дорозі проїхати. Ото штука! (О. Ковінька).

моє́ (ва́ше, його́ і т. ін.) ді́ло сторона́. Що-небудь зовсім не стосується когось; хтось не має ніякого відношення до чогось. — А ти тут при чім? — Як при чім? — енергійно підхопився з ослона Яцуба.— Тут хати палитимуть, а моє діло сторона? (О. Гончар); Кажан .. цідив крізь зуби:..— Звісно, ваше діло сторона, а моє ні! (М. Хвильовий). моє́ (на́ше) ді́ло збо́ку. Посланець здвигав раменами — не знаю, мовляв, наше діло збоку (Г. Хоткевич).

на́шого (ва́шого, ї́хнього і т. ін.) по́ля я́года, перев. із запереч. Подібний до кого-небудь своїми поглядами, думками, соціальним становищем, поведінкою і т. ін. А другий був молодий, високий козак, тільки щось азіатське; зараз і видно, що не нашого поля ягода, бо до Січі сходились бурлаки з усього світу (П. Куліш); — Йдіть собі, тітко Ярино, додому та лягайте спати.. Гріх таке говорити матері, вона не вашого поля ягода, вона свята жінка (Є. Гуцало); Всякий бачив, що це не їхнього поля ягода, хоч Тарас був зодягнений вельми пристойно (О. Ільченко); — Признатися, я б ніколи не сказав, що ти мого поля ягода, п’єш без смаку… (Ю. Яновський). я́гідка його́ по́ля. Відчувши, що високоосвічений Гриньов — ягідка не його поля, уникав (Онопрій) навіть вступати з ним в розмову (А. Іщук). з ва́шого по́ля я́года. Едіс Хеко — це, Катре, не з вашого поля ягода. Тут, крилатоброва, пахне океанськими валами, криками фіолетових папуг і запаморочливим джазом! (М. Рудь).

не твій (не його́, не ваш і т. ін.) кло́піт. Не стосується кого-небудь, не повинно турбувати когось. — Бачу я, що кортить вам їх (сорочки) пропити, дурні все (завжди) нещасні.. — Це вже не твій клопіт (З. Тулуб).

ні ва́шим, ні на́шим. Ні одним, ні іншим, різним за поглядами сторонам, особам; нікому. Єсть такі в нас, і досі нікому не служили: ні вашим, ні нашим. І не хитрі — фортуна, кажуть (М. Хвильовий).

спаси́бі ва́шій тьо́ті (ва́шому ба́тькові), ірон. Уживається для вираження незадоволення тим, з чим хто-небудь не може погодитися або чого не може прийняти. — Ви могли б організувати якусь акцію на Сході.— Спасибі вашій тьоті! Лізьте самі в те пекло (П. Загребельний).

тря́сця його́ (її́, ї́хній, твої́й, ва́шій) ма́тері, лайл. Уживається для вираження незадоволення, обурення, досади і т. ін. ким-, чим-небудь якогось приводу. — Бач, трясця його матері! — желіпнув Грицько.— І землю їй дай, ще й податки за неї плати (Панас Мирний); — Еге, дітки,— сказав дід, поцілувавши чарку в денце й витерши двома пальцями губи,— тепер так довго не гуляють (на весіллі), як колись, тепер час подорожчав, трясця його матері (Ю. Яновський); Хлоп біду по боку, коли докучає,— трясця її матері, нехай мене знає (Укр.. присл..); — Проспали, трясця вашій матері! — зразу стає неприступним обличчя управителя (М. Стельмах). тря́сця його́ ма́мі. — Дожилися, трясця його мамі, щоб син до батька в командировку їздив (В. Кучер). ба́тьку його́ тря́сця. “Е, глянь же! Батьку його трясця… Тут, мабуть, щось таке та є! Хотілось би мені дізнаться, чи то чуже, чи то своє!..” (Укр. поети-романтики..). тря́сця ї́хній ті́тці. А тут оці щиглики, трясця їхній тітці, сторч головою, мов дурні пуголовки, не питаючись броду, кидаються в політику (М. Стельмах).

ща́стя твоє́ (ва́ше, на́ше і т. ін.). Кому-небудь поталанило, пощастило. — Ну, щастя твоє, що ти не знаєш! І намотай собі — знайдеш листок який, не тич свою морду, а хазяїнам оддай (А. Головко); Це Ваше щастя, що маєте веселу вдачу, добрий гумор, І це треба берегти, бо воно підтримує сили (М. Коцюбинський); — І я живий! — десь у самім кутку бадьоро дзвенить Маковей.— Наше щастя, що добра кроква попалась над нами (О. Гончар).