ваш

ВАШ, ва́ша, ва́ше, займ. присв. Який належить вам, яким ви користуєтесь.

Ваша хата, ваша й правда (Номис, 1864, № 9608);

— Чи не продали б ви, чоловіче, тої ялинки, що росте в вашім садочку? (Коцюб., І, 1955, 78);

— Куме Дороше! Даруйте мені, що я ваші ятері потрусив. Мав я тоді велику скруту (Гончар, III, 1959, 153);

// Який виходить від вас: зроблений, створений, сказаний і т. ін. вами.

Чрез ваші зводні, женихання, Не маю я ушановання (Котл., І, 1952, 243);

Несказанно зачарований Вашою "Харитею" (Мирний, V, 1955, 378);

Дорогий Михайле Івановичу! Малюнок ваш, спасибі, дістав (Коцюб., III, 1956, 456);

Мені конче потрібна ваша допомога (Грим., Подробиці.., 1956, 109);

// Притаманний, властивий вам.

Не вашої вдачі (Номис, 1864, № 5176);

Ваша доброзичливість, Іване Лук’яновичу, не має собі рівних (Грим., Подробиці.., 1956, 8);

// Який перебуває у родинних або дружніх, близьких стосунках з вами.

[Пилип:] Я, пам’ятаючи, що Оксана Андріївна ваша теща, відповів їй ввічливо (Корн., II, 1955, 151);

— Не чіпайте дівчини. Вона хоч і ваша дочка, а бити її не дозволю (Тют., Вир, 1964, 97);

// Який поділяє погляди, уподобання, смаки, близькі вам.

— Ми вас одучим, супостати, Морити вдов, дурить дівок.. Давайте вашого гульвісу, Я вмиг його одправлю к бісу (Котл., І, 1952, 237);

// Який стосується вас.

— Хто ж винуватий у вашому лихові? — обізвалася, глядячи на його, Христя (Мирний, I, 1949, 273);

Коли вашій справі буде даний вірний хід, ви неодмінно виграєте її (Стельмах, Хліб.., 1959, 417);

// У якому чи поблизу якого ви живете, перебуваєте.

Дівчина з вашого села прийшла у наш монастир і зосталася (Вовчок, І, 1955, 232);

Краще б я хотіла тепер бути коло Вас, у ваших лісах, аніж отут ходити понад лиманами (Л. Укр., V, 1956, 61);

// У якому ви берете участь, у якому ви працюєте і т. ін.

[Руфін:] Так, я довідався, що ваші збори вже викрито (Л. Укр., II, 1951, 386);

Ваша установа; Ваш колгосп;

// До якого ви належите.

Щоб не зробити знов помилки, прийшов до вас, Козак я й тільки — прийміть мене до ваших лав (Сос., І, 1957, 446);

— Ваш народ благородний і великодушний, — говорив художник.. Він розповів, як йому довелося одного разу їхати в теплушці з говіркими українськими селянками (Гончар, III, 1959, 227);

// у знач. ім. ва́ше, шого, с. Те, що належить вам.

Тепер він панське бере, а пождіть трохи — візьме і ваше (Коцюб., III, 1956, 121);

// у знач. ім. ва́ші, ших, мн., розм. Родичі або близькі вам люди.

Достанеться і вашим і нашим (Номис, 1864, № 3520);

Я не можу більше писати, ослаб. Всі ми кланяємось Вам і вашим (Коцюб., III, 1956, 459).

Ваш… (у кінці листа) — відданий вам, прихильний до вас.

Бувайте здорові і не забувайте Вашого М. Коцюбинського (Коцюб., III, 1956, 343);

Наші всі шлють вам привітання й пишаються вами, як рідним сином. Ваша мати (Ю. Янов., І, 1954, 59);

Ваш брат див. брат;

Ва́ша во́ля — як ви хочете, розпоряджаєтесь.

— Добре, товаришу Опанасе. Коли вже так все склалось і на те ваша воля, поховаємо Василя самі (Довж., І, 1958, 92);

Ва́ша ла́ска, заст. — доброзичливість, прихильність, виявлена вами (звичайно при ввічливому звертанні).

— Сідайте бо, свахо, коли ваша ласка, на покуті (Н.-Лев., І, 1956, 279);

[Чоловік (увіходить):] Шановний пане! Може, ваша ласка до збору в дім громадський завітати, щоб діло завершити (Л. Укр., III, 1952,121);

Ва́ша ми́лість, заст. — форма шанобливого звертання до людини із значним положенням в суспільстві.

[Матушка гуменя:] Сестро Мархво, що це за люди? [Кнуриха:] До вашої милості прийшли з великою просьбою до вас (Мирний, V, 1955, 68);

Ва́ше благоро́діє (превосходи́тельство і т. ін.), дорев. — титулування або форма шанобливого звертання до чиновних осіб.

Як же Ївга розказала йому [судді] все.. й питає: — Що ж ви мені, ваше благородіє, скажете? (Кв.-Осн., II, 1956, 279);

— Ваше превосходительство, пане повітовий маршал! — виструнчився перед господарем капітан (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 12);

І на́шим і ва́шим [служи́ти і т. ін.] — про поведінку особи, яка діє на користь двом протилежним за інтересами сторонам;

Не ва́ше ді́ло див ді́ло.