взути
оЗу́ти (взу́ти, обу́ти і т. ін.) в постоли́ (в ла́пті) кого, заст., зневажл. Довести когось до злиднів, залишити без майна, позбавити багатства; розорити. — Народ зголоднів, а ніхто не подбає, їсти ніхто не дасть.. — Один розкошує, а другий..— Озуть пана у постоли (М. Коцюбинський); Горілка і гулі не одного в постоли взули (Укр.. присл..); Минуло днів і вечорів немало З тих пір, ..як, в постоли обувши свого пана, Спалили дві гуральні спозарана (А. Малишко); Гулі не одного в лапті обули (М. Номис).
Джерело:
Фразеологічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- взути — взу́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- взути — див. взувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- взути — ВЗУ́ТИ див. взува́ти. Словник української мови у 20 томах
- взути — Аю, -аєш, недок., взути, -ую, -уєш, док. 1. Перемагати. Саме тут киян «взула» житомирська банда «Snuf» (Україна Молода). 2. Обдурювати. Мене взули, як звичайного дурника. Словник сучасного українського сленгу
- взути — (-ую, -уєш) док. 1. кого (на що); крим., мол. Відібрати, відняти у когось щось; пограбувати когось. БСРЖ, 393; СЖЗ, 24. 2. кого; крим., мол. Обдурити, продати комусь щось по високій ціні. — Здається, нас взули, наче останніх лохів! (Л. Словник жарґонної лексики української мови
- взути — ВЗУВА́ТИ (УЗУВА́ТИ) (надівати на ноги взуття), НАЗУВА́ТИ, ОЗУВА́ТИ розм., НАТЯГА́ТИ розм., НАТЯ́ГУВАТИ розм., ВСО́ВУВАТИ (УСО́ВУВАТИ) розм., ВСУВА́ТИ (УСУВА́ТИ) розм. — Док.: взу́ти (узу́ти), назу́ти, озу́ти розм. натягну́ти (натягти́) розм. Словник синонімів української мови
- взути — ВЗУ́ТИ див. взува́ти. Словник української мови в 11 томах