1. Словник жарґонної лексики української мови

взути

(-ую, -уєш) док.

1. кого (на що); крим., мол. Відібрати, відняти у когось щось; пограбувати когось. БСРЖ, 393; СЖЗ, 24.

2. кого; крим., мол. Обдурити, продати комусь щось по високій ціні. — Здається, нас взули, наче останніх лохів! (Л. Кононович, Феміністка). БСРЖ, 393; ПСУМС, 12.

3. авто Поставити на автомобіль нові колеса. Взути машину. ПСУМС, 12.

4. кого; мол. Здійснити статевий акт з комсь. — І взули її? — поцікавився Юрко. — Прошу? — Він питає, чи відбувся коїтус, — пояснив Гриць (Ю. Андрухович, Рекреації).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. взути — взу́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. взути — див. взувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. взути — ВЗУ́ТИ див. взува́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. взути — Аю, -аєш, недок., взути, -ую, -уєш, док. 1. Перемагати. Саме тут киян «взула» житомирська банда «Snuf» (Україна Молода). 2. Обдурювати. Мене взули, як звичайного дурника. Словник сучасного українського сленгу
  5. взути — оЗу́ти (взу́ти, обу́ти і т. ін.) в постоли́ (в ла́пті) кого, заст., зневажл. Довести когось до злиднів, залишити без майна, позбавити багатства; розорити. — Народ зголоднів, а ніхто не подбає, їсти ніхто не дасть.. — Один розкошує, а другий.. Фразеологічний словник української мови
  6. взути — ВЗУВА́ТИ (УЗУВА́ТИ) (надівати на ноги взуття), НАЗУВА́ТИ, ОЗУВА́ТИ розм., НАТЯГА́ТИ розм., НАТЯ́ГУВАТИ розм., ВСО́ВУВАТИ (УСО́ВУВАТИ) розм., ВСУВА́ТИ (УСУВА́ТИ) розм. — Док.: взу́ти (узу́ти), назу́ти, озу́ти розм. натягну́ти (натягти́) розм. Словник синонімів української мови
  7. взути — ВЗУ́ТИ див. взува́ти. Словник української мови в 11 томах