випливати
виплива́ти / ви́плисти на чи́сту во́ду. Ставати відомим. Не все випливло на чисту воду, але й за те, що розкрилось, довелося .. постояти прив’язаному до стовпа ганьби (М. Стельмах).
виплива́ти (вирина́ти) / ви́плисти (ви́ринути) на пове́рхню. 1. Ставати відомим (про те, що приховується). Почував (Павло), що як тільки заговорить, то недавнє минуле одразу випливе на поверхню і він знову опиниться душею в тому проклятому таборі (В. Кучер); Маковей не втримався, щоб не розповісти товаришам про свою конфузну пригоду. Дещо він, звичайно, намагався прикрасити, але робив це так невміло, що правда, нарешті, випливла на поверхню. Товариші підняли його на глум (О. Гончар). 2. чого і без додатка. З’являтися де-небудь. Рафаїл якось автоматично виринув на поверхню, коли Аркадієві треба було позичити грошей (Ірина Вільде).
Значення в інших словниках
- випливати — (з глибини води, рідини) спливати, випірнати, вигулькувати, поет, зринати, виринати, (брати початок — річка, потік) витікати. Словник синонімів Полюги
- випливати — виплива́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- випливати — Пливти, ВИТІКАТИ; (логічно) виходити, висновуватися, бути наслідком. Словник синонімів Караванського
- випливати — -аю, -аєш, недок., виплисти, випливти, -иву, -ивеш і рідко виплинути, -ну, -неш; наказ. сп. виплинь; док. 1》 Підніматися з глибини води на її поверхню або плавом вибиратися на берег. 2》 Плисти водою звідки-небудь, кудись. || перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- випливати — ВИПЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПЛИСТИ, ВИ́ПЛИВТИ, иву, ивеш, рідко ВИ́ПЛИНУТИ, ну, неш; наказ. сп. ви́плинь; док. 1. Підніматися з глибини води на її поверхню або плавом вибиратися на берег. Повстанська кіннота випливала на берег (О. Словник української мови у 20 томах
- випливати — I (випливти і виплисти), виплинути, виринати, зринати II див. іти; пливти Словник синонімів Вусика
- випливати — ВИНИКА́ТИ (починати існувати, набувати реальності; у голові, в серці — про думки, почуття), ПОВСТАВА́ТИ (ПОСТАВА́ТИ), СТАВА́ТИ, З'ЯВЛЯ́ТИСЯ, ПОЯВЛЯ́ТИСЯ, УТВО́РЮВАТИСЯ, СТВО́РЮВАТИСЯ, ВИТВО́РЮВАТИСЯ, ЗДІЙМА́ТИСЯ, ЗАРО́ДЖУВАТИСЯ, БРА́ТИСЯ... Словник синонімів української мови
- випливати — Виплива́ти, -ва́ю, -ва́єш; ви́плисти і ви́пливти, ви́пливу, -веш, -ве, -вуть; ви́плив, -лила Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- випливати — ВИПЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПЛИСТИ, ВИ́ПЛИВТИ, иву, ивеш і рідко ВИ́ПЛИНУТИ, ну, неш; наказ, сп. ви́плинь; док. 1. Підніматися з глибини води на її поверхню або плавом вибиратися на берег. Повстанська кіннота випливала на берег (Довж., Зач. Словник української мови в 11 томах