1. Фразеологічний словник української мови

вискаляти

виска́лювати (вискаля́ти) / ви́скалити зу́би, зневажл. Сміятися або посміхатися. Полюбила москаля, Та ще й зуби вискаля! (Т. Шевченко); — А парубкам з дівчатами сідати? — питав один парубок, вискаливши зуби (Г. Квітка-Основ’яненко); Він знову приносить півторбини оладків, канючить, вискаливши зуби: “Федоте, зроби шаблю” (Григорій Тютюнник).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вискаляти — вискаля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вискаляти — див. вискалювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вискаляти — ВИСКАЛЯ́ТИ див. виска́лювати. Словник української мови у 20 томах
  4. вискаляти — ВИШКІРЯ́ТИ (про зуби, ікла — розсуваючи губи, розтуляючи рот, пащу, відкривати, показувати), ВИШКІ́РЮВАТИ, ВИЩИРЯ́ТИ, ВИСКА́ЛЮВАТИ, СКА́ЛИТИ рідше, ОЩИРЯ́ТИ рідко, ЩИ́РИТИ, ВИСКАЛЯ́ТИ рідше, ОСКА́ЛЮВАТИ рідше, ОСКАЛЯ́ТИ рідше, ОШКІРЯ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. вискаляти — ВИСКАЛЯ́ТИ див. виска́лювати. Словник української мови в 11 томах
  6. вискаляти — Вискаля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. вискалити, -лю, -лиш, гл. Оскаливать, оскалить. Вискалив зуби, як собака. Ном. № 12639. Хоч убий москаля, то він зуби вискаля. Ном. № 829. Словник української мови Грінченка