висовувати

ви́ткнути (ви́сунути, ви́стромити і т. ін.) / рідше витика́ти (висо́вувати, вистро́млювати і т. ін.) но́са звідки, куди. Вийти звідкись або покинути щось. — Що буде, як на поліцію або на фашистів натрапите? — А Юрко, а Вовка, а дід Захарко? Йому сто років, і не боїться, а мені не можна й носа нікуди виткнути — страшно! (В. Лисенко); — Ну й хуртовина!..— насилу вимовив.— Коли б не таке діло, бабо Федоро, носа б не виткнув на вулицю (О. Донченко); Надворі був такий мороз, що аж дахи тріщали. З хати не можна було і носа висунути (Казки Буковини..); Зима була довга й холодна. Заціпеніло мовчав заметений снігом степ, люди не витикали носа з сіл, ще завидна зачинялися на довгу зимову ніч у хатах (П. Загребельний); // тільки док. Виглянути, визирнути звідки-небудь кудись або з’явитися десь. Танки закрутилися на краю яру, ждучи, коли ж до них почнуть підніматися піхотинці, .. але піхота сиділа в яру й боялася звідти навіть носа виткнути (П. Загребельний); Серед панства переляк поволі проходить. Дехто насмілюється виткнути носа за двері і сповіщає, що .. “розбійників” уже нема (Ф. Бурлака); Така дрібнота, як зайчик, білочка, лісові мишки, хоч вони і в хутряних шубках, боялися й носа вистромити на мороз (О. Іваненко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. висовувати — висо́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. висовувати — див. висувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. висовувати — ВИСО́ВУВАТИ див. висува́ти. Словник української мови у 20 томах
  4. висовувати — див. висувати; висувати Словник синонімів Вусика
  5. висовувати — ВИСТАВЛЯ́ТИ (забираючи звідки-небудь, ставити назовні), ВИНО́СИТИ, ВИСУВА́ТИ, ВИСО́ВУВАТИ. — Док.: ви́ставити, ви́нести, ви́сунути. А на теплого Олекси сусіда виставляє з льоху бджіл на сонце (Ю. Яновський); Часто удень.. Словник синонімів української мови
  6. висовувати — ВИСО́ВУВАТИ див. висува́ти. Словник української мови в 11 томах