високий

вели́кого (висо́кого) колі́на. Знатного роду. У жіночій громаді не йшла в лад ота княгиня, жона Гвинтовчина, .. пані великого коліна (П. Куліш).

ви́пала (висо́ка (вели́ка)) честь кому, чому, перев. з інфін. Хто-небудь виявився гідним виконувати, здійснювати і т. ін. щось відповідальне, почесне, дуже важливе. Шеф викликав нас (футболістів) до контори й .. товкмачив, яка нам, мовляв, випала честь і як ми повинні пишатися (Ю. Яновський). ви́пала висо́ка честь на до́лю кого. Висока честь зробити записи пісні про Кармалюка випала на долю М. Костомарова. Здійснення цього запису всього через дев’ять років після вбивства панами та їх посібниками народного месника є дуже знаменним фактом (З журналу).

висо́кі мате́рії. Складні для розуміння поняття. — Та що ж це з вами сталось таке, Лука Семеновичу? То ви б наввипередки бігали, то вам об високих матеріях балакати хочеться? (Панас Мирний); — Ти говориш так, ніби справді розумієшся на хімії .. Тобі ще рано судити про такі високі матерії (В. Собко); // Незвичайні, небуденні теми розмов. Тільки вони (Явдоха) трохи прості. Якби вони були ученіші, щоб часом з ними можна і об високих матеріях побалакати (Панас Мирний); Став і почав розвивати високі матерії про те, яким можна було б проектувати цей вузол… (М. Білкун).

висо́кі поро́ги чиї, в кого, для кого. Неприступний хто-небудь для когось за своїм високим суспільним становищем; досить заможний, багатий і т. ін. — Молодий, білявий, високий, тонкий і говорить дуже несміливо та тихо,— шепотіла Онися матері під самісіньким вухом,— але чорта з два: за дяка не піду; в нас високі пороги для дяків (І. Нечуй-Левицький).

висо́кого (вели́кого) льо́ту (ле́ту), зі сл. люди́на, дія́ч і т. ін. Який займає значне становище в суспільстві; визначний, відомий і т. ін. Людина високого льоту відповідно проявляє себе, здебільшого, вже в молоді роки (З газети); В. І. Вернадський — учений великого лету (З журналу).

висо́кої ду́мки про кого—що, перев. зі сл. бу́ти. Схвально, дуже позитивно оцінювати кого-, що-небудь. Когутуваті були ці дядьки-капітани, і хоч без великої освіти, але .. були високої думки про своє морехідницьке вміння (О. Гончар); Про цю, на перший погляд, просту жінку із суховато-зів’ялим обличчям Марія Антонівна була високої думки (З журналу).

висо́кої (найкра́щої, пе́ршої і т. ін.) ма́рки. 1. Досвідчений, висококваліфікований, прекрасний і т. ін. (Преображенський:) — Ви от, спеціаліст високої марки, спокійнісінько працюєте в цій дірі, хоч могли б працювати й у значно пристойніших умовах (Іван Ле). 2. Дуже добрий, високоякісний і т. ін. Це коньяк найкращої марки, і його мали використати для цукрової глазурі (Переклад С. Масляка).

висо́кої про́би. 1. Що-небудь досконале, майстерно зроблене, якісне і т. ін. Проза Петра Панча — література високої проби (З газети). 2. перен. Обдарований, талановитий у чомусь. Франко — лірик високої проби, і його ліричні вірші просяться часто в музику (М. Коцюбинський); Це були люди високої проби. Богдан почував, що таким людям можна в усьому довіритись (О. Гончар); Радіоелектроніка. Хто і що може подвигнути її? Високої проби професіонали... (З журналу).

вита́ти (літа́ти) в хма́рах (в небеса́х, в емпіре́ях). Сприймати дійсність нереально, наївно. А в кого ж було питати (поради)? У Катрі? Дожила до сивого волосся, а все ще у хмарах витає (І. Муратов); Треба бути практичним, а не витати в небесах, треба просто рятуватися, перебути якийсь час у підпіллі (М. Ю. Тарновський); І консисторія бере хабарі? — Ви просто дитина! І досі в емпіреях витаєте! (М. Стельмах); (Марфа Варфоломіївна:) Ти ще й досі у хмарах літаєш, а я вже .. перейшла на практичний ґрунт (М. Кропивницький); // Перебувати у стані замріяності, втрачати здатність зосередитися на чому-небудь реальному. Він розповідав про режим прокатки, а сам витав десь у хмарах, бачив тільки її (Лесині) променисті очі (А. Хижняк). вита́ти у висо́ких сфе́рах. — Отакий, як ти оце, в мене брат був... Не думав про себе, все тільки у високих сферах витав (О. Гончар). ширя́ти у позахма́рному про́сторі. — Вони (теоретики) кричали: не на землі Каргат живе, а ширяє десь у позахмарному просторі (Ю. Шовкопляс).

на висо́ких но́тах. Підвищеним голосом від обурення, незадоволення, радості і т. ін. — Кинь ти його, Валька,— відповів інший голос на високих нотах (О. Гончар); — Увага! Кухня першого батальйону на горизонті! Взвод загудів на високих нотах, наче великий рій (І. Багмут). на найви́щій но́ті. Коли людям неясно, що саме вони збираються сказати, вони не замовкають. Навпаки, вони висловлюють свої почуття на найвищій ноті, тобто — кричать (Вісник НАН).

плюва́ти / наплюва́ти з висо́кого де́рева. Не варто зважати на що-небудь. — Це лукаве дівчисько не може нічого цікавого знати про нього, а якщо й знає, то напевно якісь бабські плітки, на які йому плювати з високого дерева (Ірина Вільде).

птах (пти́ця) висо́кого польо́ту. Людина, яка займає значне становище в суспільстві і має владу, вагу, великий вплив у якомусь колективі. — Там серед послів сьогодні якийсь птах високого польоту завітав до нас у коло,— згадав Шаула, виходячи на майдан (Іван Ле).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. високий — (значний ростом) (про людину) рослий, підеш, височенний, розм.: (про тонкого) довгий, (з дещо несхвальною оцінкою) довгов'язий, довготелесий; (про споруду) висотний, (про звук) тонкий, пискливий. Словник синонімів Полюги
  2. високий — (про людину) великий [аж] до неба; [великий] як верства; верства келебердянська, жарт., зневажл.; саженного зросту (росту); у (з) сажень зросту (росту); через хату перехилиться і моркву вирве, жарт. Словник фразеологічних синонімів
  3. високий — Не низький; (ростом) не малий, здоровий, о. плечима стелю підпирає, під стелю <�хмару>; (- точність) підвищений; (дар) надзвичайний, винятковий, небуденний, непересічний; (- почуття) шляхетний; (стиль) піднесений, урочистий, вишуканий... Словник синонімів Караванського
  4. високий — [виесокией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
  5. високий — -а, -е. 1》 Який має велику відстань знизу вгору; прот. низький. || Який має висоту, більшу від звичайної, середньої. || Який має рівень, більший від звичайного. 2》 Який знаходиться на далекій або значній віддалі від землі, від якої-небудь поверхні. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. високий — ВИСО́КИЙ, а, е; вищ. ст. ви́щий, а, е. 1. Який має велику відстань знизу вгору; протилежне низький. Хилилась І слалась, плачучи, трава; Високі гнулись дерева... (Т. Шевченко); Великеє місто, Будинки високі, Людей тих – без ліку!... Словник української мови у 20 томах
  7. Високий — Висо́кий іменник чоловічого роду, істота населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  8. високий — високий: ◊ Високий За́мок пагорб у північно-східній частині міста; у 1835- 1839 роках було засипано яр між горами Княжою та Замковою, які відтоді сприймаються як цілість: В котрім місці лежав княжий город, про це давні літописи не говорять нічого. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. високий — Високий до неба, а дурний, як треба. Великий чоловік, але не має розуму. Високий, як дуб, а дурний, як слуп. Таке ж саме значення, як і попереднього прислів'я. Високо літав, а низько сів. Втратив високу посаду. Не дивись високо, бо запорошиш око. Приповідки або українсько-народня філософія
  10. високий — Бардадим, боцюн, бреус (високий і вайлуватий), буйнорослий, буйний (про рослини), велет, велетенський, велетень, верста, вигончастий, високенький, високорослий, високостанний, високуватий, височан, височезний, височенний, височенький, вищий (від... Словник синонімів Вусика
  11. високий — ВИСО́КИЙ (на зріст більший від звичайної, середньої людини), ВИСОЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВИСОЧЕ́ННИЙ підсил., ПРЕВИСО́КИЙ підсил., ПРЕВИСОЧЕ́ННИЙ підсил., РО́СЛИЙ, РОСЛА́ВИЙ (РОСЛЯ́ВИЙ) розм., ДО́ВГИЙ розм., ДОВЖЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ДОВЖЕ́ННИЙ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  12. високий — Високи́й, -ка́, -ке́; -со́кі, -ких Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. високий — ВИСО́КИЙ, а, е. 1. Який має велику відстань знизу вгору; протилежне низький. Високі гнулись дерева… (Шевч., II, 1953, 339); Великеє місто, Будинки високі, Людей тих — без ліку! (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  14. високий — Високий, -а, -е 1) Высокій. Високий до неба, а дурний як треба. Ном. № 6347. Долина глибока, а могила висока. Met. 79. 2) Высоко находящійся. Пошли, Боже, щастя з високого неба. Мет. 65. 3) Возвышенный. ум. височенький. Вийшла височенька дівчина. Стор. І. 99. Словник української мови Грінченка