високий

ВИСО́КИЙ, а, е; вищ. ст. ви́щий, а, е.

1. Який має велику відстань знизу вгору; протилежне низький.

Хилилась І слалась, плачучи, трава; Високі гнулись дерева... (Т. Шевченко);

Великеє місто, Будинки високі, Людей тих – без ліку! (Леся Українка);

Будучність ласкаво й привітно всміхалася, як всміхався мій візник до високих і пишних хлібів (В. Винниченко);

На високих горах червоніють від сонця шпилі, червоніють крони ялинового лісу (А. Шиян);

// Який має висоту, більшу від звичайної, середньої.

Левко таки сам гарний та бравий .. шапка висока з червоним верхом і з сірою околицею (Г. Квітка-Основ'яненко);

У світлицю ввійшли обидві дочки, високі, рівні, чорняві, в тих самих білих сукнях, у котрих вони гуляли в царськім садку (І. Нечуй-Левицький);

Нагинаючися в низеньких дверях, один за одним .. почали входити високі, рослі молодці (Г. Хоткевич);

// Який має рівень, більший від звичайного.

От уже тижнів зо два, як пішла висока вода, прибуваючи з поліських верхів'їв Дніпра (Г. Коцюба).

2. Розташований на далекій або значній віддалі від землі, від якої-небудь поверхні.

Небо високе-високе, синє та холодне (В. Винниченко);

Була тільки висока вранішня зоря серед ночі (О. Гончар);

Під склепінням високих бань котиться багатоголоса осанна Богові (Р. Іванченко);

В центрі високої стелі сяяла в місячному промінні кришталева люстра (В. Чемерис);

// Який міститься на великій висоті.

Він [Іван] вже стояв на ній, на сій високій луці, вкритій густою травою (М. Коцюбинський);

В горах вже холодно, навіть сніг почав було перепадати на високих полонинах (Леся Українка).

3. Дуже великий, значно більший від звичайного кількістю, інтенсивністю і т. ін.

Усю гору перетинають ажурні металеві опори, по яких біжать проводи високої напруги (О. Корнійчук);

Висока температура в Якова, Він сидить з заплющеними повіками (А. Шиян);

– Ну, як воно вже не буде, а без грошей додому не повертайся, бо таки влізли в позички під високий процент (М. Стельмах);

З виду капiтан ще моложавий, має здоровий колiр обличчя, особливо якщо прийняти за ознаку здоров'я i отой, вiд високого тиску, палаючий рум'янець... (О. Гончар);

– Прийміть, Федоре Васильовичу, моє щире поздоровлення з високим урожаєм! (Є. Доломан).

4. Дуже добрий, відмінний або розвинений.

Він переповідав “Мадам Боварі” Густава Флобера. Висока культура й точність переказу вразила Андрія (І. Багряний);

Головне багатство постіндустріальної цивілізації – людина. І не просто людина, а фахівець високого класу (із журн.);

// Надзвичайний, винятковий.

Він [І. Я. Франко] слухав голоси з низин і з-понад хмар, І хоч хитався він, та мав високий дар (М. Рильський).

5. Небуденний, значніший від звичайного, сповнений глибокого змісту.

[Жінка:] Я знаю, в вас думки либонь премудрі. Все про науки, про високі справи (Леся Українка);

Було щось вічне, високе, всім дороге і доступне – віра і батьківщина (О. Довженко);

Йому тепер хотілося написати про високі людські почуття простих людей (О. Іваненко);

Ішов [Сеспель], а серце гупало схвильовано, думки, високі, солодкі, змінювали одна одну (Ю. Збанацький);

У морі чистім ми і душами високі (М. Вінграновський);

Високі моральні якості душі не пов'язані з певним суспільним станом (з публіц. літ.);

// Спрямований на здійснення благородної мети.

Не за кривду ми йдемо, за правду На високий, чесний ратний подвиг (М. Рильський);

Були тут [на заводі] і старі, і молоді, Та всіх єднав один порив високий (В. Бичко);

// Піднесений, урочистий.

– Ось на цім місці присягаємося, що... – Давайте відійдемо, бо це місце не годиться для високих присяг, – порадив сеньйор Гаспероні (С. Тельнюк).

6. Важливий за своїм значенням; видатний, почесний.

[Рід Богуславчин і Тетеря:] Ясне товариство, висока Радо! Нечисті бусурмани занапастили наш рід .. Просимо вашої оборони, просимо кривавої помсти (І. Нечуй-Левицький);

[Катрич:] Ви ж знаєте, ніхто не може сказати, та й ви не скажете, щоб я коли-небудь тягся до високої посади, до високих чинів (З. Мороз);

Коли прем'єр-міністр .. сказав, що уряд чекає від нього, Георге, “енергійних дій, які б дали добрі наслідки”, Доброшану пообіцяв виправдати високе довір'я (М. Чабанівський);

Байрачний похвалився, що значна частина особового складу роти, хто відзначився в бою, представлена до високих урядових нагород (Є. Доломан);

// Який займає відповідальну державну посаду, має широкі повноваження.

Я пішов до заприязненого зі мною високого урядника в найближчій канцелярії (І. Франко);

Тут його тільки терплять як високого посланця (Іван Ле);

Каяття його [Милі] було праведне, це побачив високий суд і присудив йому рік .. у монастирі (Ю. Мушкетик).

7. Урочисто-піднесений, вишуканий (про стиль, слова, мову).

Уміння розрізняти слова високого і звичайного регістру – уміння для перекладача потрібне і велике (М. Зеров);

– То це і прошеніє од вас знову я писати мушу? – .. Як до прокурора і до міністра. – До царя треба інакше писати. Високим стилем і сльозу підпустити (Ю. Хорунжий);

Людині потрібна, кажучи високим стилем, і ідеальна, і реальна життєва пожива (з наук. літ.);

Уведення до тексту слів високого звучання є одним із засобів відторгнення поетичної мови від повсякденної розмовної (з наук.-попул. літ.).

8. Тонкий, пронизливий (про звук, голос і т. ін.).

Тяжко, невимовно тяжко плакала Мотря. Дух затнеться у грудях, замре. Це неначе що лусне і – роздається високий крик гіркого плачу (Панас Мирний);

Високий тенор почина пісню – веселу, бадьору, ясну (М. Коцюбинський);

– Товариші поранені, визволено Київ! – пролунав високий, чистий голос сестри ще з порога (О. Довженко);

Висока тривожна автомобільна сирена пролунала десь за вікнами на подвір'ї (В. Собко);

Раптом, перекриваючи гамір, сміх, вигуки й музику, угору б'ють високі звуки сурми. Лелюк грає збір (Є. Доломан).

9. заст. Пов'язаний із владою монарха.

І од глибокої тюрми Та до високого престолу – Усі ми в золоті і голі (Т. Шевченко);

Навіть валіде й Ібрагім – люди, найближчі до Сулеймана, не могли сказати з певністю, як поведеться він на високому троні (П. Загребельний);

// Знатний, аристократичний.

[Хуса:] Сьогодні в мене будуть гості з Риму, високі родом гості! (Леся Українка).

Висо́кий бал див. бал²;

Висо́кий (відкри́тий) лоб <�Висо́ке (відкри́те) чоло́> див. лоб;

(1) Висо́кий ста́ном – високий на зріст.

Серед села вдова жила У новій хатині, Білолиця, кароока І станом висока (Т. Шевченко);

І брови йому чорні, й уста рум'яні, і станом високий (Марко Вовчок);

Висо́кі бро́ви див. брова́;

Висо́кі гру́ди див. гру́ди;

Висо́кі чо́боти див. чо́боти.

△ Висо́кі широ́ти див. широта́;

Звук висо́кого підняття́ див. звук.

◇ Бу́ти висо́кої ду́мки див. бу́ти;

Вели́кого (висо́кого) колі́на див. колі́но;

Випада́є / ви́пала [висо́ка (вели́ка)] честь див. честь;

Висо́кі мате́рії див. мате́рія;

Висо́кі поро́ги див. порі́г;

Висо́кого (вели́кого) ле́ту (льо́ту) див. лет;

Висо́кої (найкра́щої, пе́ршої і т. ін.) ма́рки див. ма́рка¹;

Висо́кої про́би див. про́ба;

До́рого (дорого́ю (висо́кою) ціно́ю) заплати́ти див. заплати́ти;

З вели́кою (висо́кою, глибо́кою і т. ін.) пова́гою (поша́ною) <�З вели́ким (висо́ким, глибо́ким і т. ін.) поважа́нням> див. пова́га;

На висо́ких но́тах див. но́та¹;

Плюва́ти / наплюва́ти з висо́кого де́рева (з висо́кої дзвіни́ці) див. плюва́ти;

Птах (пти́ця) висо́кого ле́ту (польо́ту) див. птах;

(2) Ро́зумом висо́кий – дуже розумний.

– Гордий, пишний і розумом високий гетьман! – подумав Петро (П. Куліш).