високий

ВИСО́КИЙ (на зріст більший від звичайної, середньої людини), ВИСОЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВИСОЧЕ́ННИЙ підсил., ПРЕВИСО́КИЙ підсил., ПРЕВИСОЧЕ́ННИЙ підсил., РО́СЛИЙ, РОСЛА́ВИЙ (РОСЛЯ́ВИЙ) розм., ДО́ВГИЙ розм., ДОВЖЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ДОВЖЕ́ННИЙ підсил. розм., ДОВЖЕЛЕ́ЗНИЙ підсил. розм.; МОНУМЕНТА́ЛЬНИЙ підсил. рідше (також кремезний); ДОВГОВ'Я́ЗИЙ розм., ДОВГОТЕЛЕ́СИЙ розм. (високий, незграбний і худий). Висока та струнка молодиця вибігла їх провести (Панас Мирний); Він був височезний і широкоплечий (О. Донченко); Я підвів голову вгору й побачив над собою височенного генерала (Л. Смілянський); Та й справді це був молодець! Рослий, стрункий, кріпкий і на руку, і на ногу (Г. Хоткевич); У батька вдався (Артем) — рослявий і на лиці змужнів (А. Головко); Ніяк не могла уявити собі (Раїса), що той.. довгий семінарист носить тепер камилавку (М. Коцюбинський); В кімнату помалу всунулась довжелезна постать (С. Васильченко); Монументальна його (діда) постать.. ступає на веранду (С. Васильченко); Довгов'язий німецький офіцер, з сухим носом стояв уже за столом (П. Панч); Перед ним стояв уже не довготелесий і незграбний Андрійко, а змужнілий, міцний, з блискучими очима повстанець (П. Панч).

ВИСО́КИЙ (який має велику відстань знизу догори), ВИСОЧЕ́ЗНИЙ підсил., ВИСОЧЕ́ННИЙ підсил., ПРЕВИСО́КИЙ підсил., ПРЕВИСОЧЕ́ННИЙ підсил., ПІДХМА́РНИЙ підсил. перев. поет.; ВИСО́ТНИЙ (перев. про споруду); ГІНКИ́Й, ПРОГО́НИСТИЙ підсил. розм. (витягнутий угору й тонкий); КРУТИ́Й (про хвилю, морський прибій); ПАНІВНИ́Й (який піднімається над чимось, перев. над певною місцевістю). Ми опинились під темним склепінням високих дубів (П. Панч); Дорога його лежала повз елеватор, повзцю височезну споруду з бетону (О. Гончар); На самому вершечку цієї гори над кручею поляки поставили превисокий дерев'яний хрест на пам'ятку про повстання 1863 року (І. Нечуй-Левицький); Чи довго вона йшла, чи недовго, коли дивиться — стоять два превисоченні дуби, а поміж дубами сидить стара жінка (Марко Вовчок); У підхмарних чорних глибинах моторошно гуляли прожектори (О. Гончар); Проти станції зводився в небо висотний будинок (В. Собко); Край дороги, впираючись у небо, шумлять гінкі тополі (І. Цюпа); Грає море, Хвилю підіймаючи круту (А. Малишко); Висота.. була панівною в цій місцевості (Я. Качура).

ВИСО́КИЙ (про звук, голос — який звучить високо), ТОНКИ́Й, ПИСКЛИ́ВИЙ (ПИСКЛЯ́ВИЙ) (також про крик). — Відчиніть, відчиніть, добрий чоловіче.., — говорила Маруся високим голосом (Г. Хоткевич); Голосно покотилися тонкі та різучі вигуки флейт та кларнетів (Панас Мирний); Він почав своїм пискливим голосом.. кричати (І. Франко); Десь поблизу заволав писклявий голос переляканої людини (І. Ле).

ВИСО́КИЙ (про події, твори тощо — важливий за своїм значенням), ВИДАТНИ́Й, ПОЧЕ́СНИЙ, ВЕЛИ́КИЙ. Лікар.. віддав на суд компетентних і високих зборів своїх колег плоди всієї своєї шістдесятилітньої діяльності (Ю. Смолич); Кіно в житті села було видатною подією (Григорій Тютюнник); Колектив (бандуристів) одержав чимало почесних нагород (з журналу); Великі творяться діла в нашім краї (М. Рильський).

ВИСО́КИЙ (спрямований на здійснення величної мети), БЛАГОРО́ДНИЙ, ВЕЛИ́КИЙ, СВЯТИ́Й, СВЯЩЕ́ННИЙ. Смерть його (Мічуріна) відгукнулась у серцях потомків.. тихою задумою вдячності й глибокої пошани до високого подвигу людського життя (О. Довженко); Павло Грабовський є одним із тих кращих представників демократичної інтелігенції, які в умовах царського ладу гинули за благородні, високі ідеї, йшли на каторгу, на заслання (з підручника); Ішли партизани ярами, борами, На діло велике ішли (П. Воронько); (Лицар (з найнижчого уступу скелі):) Святий цей запал, а проте даремний (Леся Українка); Привіт Болгарії, що пута вікові В священній боротьбі розбила вщент, навіки (М. Рильський).

ВИСО́КИЙ (який займає відповідальну державну посаду, має широкі повноваження), ВЕЛИ́КИЙ. — Я запросив з Варшави багато високих гостей, щоб показати їм свій палац (І. Нечуй-Левицький); Лакей улесливо, наче перед великими чинами, відкрив людям чавунні ворота (М. Стельмах).

ВІДМІ́ННИЙ (який має дуже добру якість), ВИСО́КИЙ, ВИСОКОЯ́КІСНИЙ, ДОБІ́РНИЙ, Я́КІСНИЙ розм. Багато підприємств.. випускає відмінну продукцію (з журналу); Золото високої проби; Високоякісні марки сталі; На столі стояли печені на маслі бублики.. і повний підніс великих, дорідних та добірних червонобоких груш (І. Нечуй-Левицький); Високопродуктивна, ефективна і якісна робота — основа народного достатку (з журналу).

ЗНА́ТНИЙ (який належить до знаті), АРИСТОКРАТИ́ЧНИЙ, ВИСО́КИЙ, БЛАГОРО́ДНИЙ, РОДОВИ́ТИЙ, ІМЕНИ́ТИЙ, ТИТУЛО́ВАНИЙ, ВЕЛИКОРО́ДНИЙ заст., ГОНОРО́ВИЙ заст., МОСТИ́ВИЙ заст.; МОЖНОВЛА́ДНИЙ, ВЕЛЬМО́ЖНИЙ заст., ВЕЛИКОМО́ЖНИЙ заст. (знатний, багатий, який має значну владу); ДВОРЯ́НСЬКИЙ, ШЛЯХЕ́ТНИЙ, ШЛЯХЕ́ТСЬКИЙ (який належить до дворянства, до шляхти); СПИНКОВИ́Й із сл. панство, дворянство, заст. (спадковий). Вихованки стояли в їдальні, .. благоговійно і боязко чекаючи знатну гостю (О. Донченко); Пані Олімпія довгим поглядом окинула його, поглядом, у котрім виразно малювалася погорда аристократичної натури до плебея (І. Франко); (Хуса:) Сьогодні в мене будуть гості з Риму, високі родом гості! (Леся Українка); — Що ж — вона хоч і не іменитого роду, але чесної сім'ї (Леся Українка); А панночка й голову задерла, виступає так, наче вже вона княгиня великородна (Марко Вовчок); На балконах під балдахінами сиділо вельможне панство (О. Довженко); — Та от бач, полюбив молодець дівчину, ну і дівчина не від того. Молодець не нашого міщанського роду — син нашого війта, а дівчина, бач, роду шляхетського (П. Куліш); Спинкове панство.

ПИШНОМО́ВНИЙ (про слова, фрази, стиль тощо — який відзначається вишуканістю, часто надмірною), ПИ́ШНИЙ, ХИТРОМО́ВНИЙ заст.; ВИСОКОМО́ВНИЙ, ВИСО́КИЙ (який відзначається урочистістю); ПІДНЕ́СЕНИЙ, ПАТЕТИ́ЧНИЙ, ГУЧНИ́Й, БУЧНИ́Й (сповнений патетики); КУЧЕРЯ́ВИЙ, КВІТЧА́СТИЙ, КВІТИ́СТИЙ, ВИТІЮВА́ТИЙ книжн. (надмірно прикрашений); ФРАЗИСТИЙ заст. (для якого характерні надмірно пишні фрази). Вірш захоплював простотою і щирістю. Не було в ньому ні пишномовних фраз, ні гучних вигуків (М. Олійник); — Ніч-зоря... як це мило сказано! — захоплено вигукнула ад'ютантка, стенографуючи пишну генеральську фразу (О. Гончар); Слова високомовні "честь", "вітчизна" всевладно й просто входять у життя (Н. Забіла); Загинув (Боженко), не приходячи до свідомості і не проронивши, отже, ні одного високого слова (О. Довженко); Заремба.. читав багато книжок і вмів говорити трохи незвичною піднесеною мовою (Л. Смілянський); По синьому бездонному небу пливли не спливаючи молочно-пінні хмарки, що у добрій злагоді перекликалися з радісно-схвильованою, тому трохи кучерявою промовою Корнія Івановича (І. Волошин); Квітчастою мовою він від усього дворянства дякував земців за ту честь, якою вітали їх (Панас Мирний); Писаний (лист) трохи старим квітистим стилем, з алегоріями й довгими періодами (М. Коцюбинський); Правда, нерідко між фразистою мраковиною з купою блідих, видуманих ситуацій можна натрапити на одну-другу реальну сцену (І. Франко). — Пор. 1. багатослі́вний, 1. ви́шуканий.

УРОЧИ́СТИЙ (про стиль, мову і т. ін. — сповнений величі, небуденності), ПІДНЕ́СЕНИЙ, ВИСО́КИЙ, ПИ́ШНИЙ, ПАТЕТИ́ЧНИЙ, ПА́ФОСНИЙ (сповнений пафосу); ПОМПЕ́ЗНИЙ (надміру пишний — несхвально). Коли закінчився урочистий спів і стихла музика, була вже ніч (О. Довженко); — До останньої краплі крові, — добирав Сагайда високі, не раз чуті слова. — А як же інакше? (О. Гончар); Йому стало трошки ніяково за свою патетичну тираду (Ю. Бедзик); Помпезна промова.