1. Словник української мови у 20 томах

високо

ВИСО́КО див. ви́соко.

ВИ́СОКО, рідше поет. ВИСО́КО.

Присл. до висо́кий.

Вінсент кинувся до Франсуа. Той лежав нерухомо. Груди його здіймалися високо, він зі свистом дихав крізь ніздрі (М. Йогансен);

Дід підіймає голову й скоса дивиться, чи високо підбилося сонечко (С. Черкасенко);

Ущелина ставала дедалі вужчою. Скелі змикалися високо над головою, закриваючи сонце (О. Бердник);

[Ономай:] Я соромливість високо поважаю (Леся Українка);

Ревуть бики, хтось верещить високо (М. Бажан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. високо — ви́со́ко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. високо — (дуже) аж до хмар <�під хмари>. Словник синонімів Караванського
  3. високо — I вис`окодив. високо. II в`исокорідше поет. високо. Присл. до високий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. високо — ви́соко літа́ти, ірон. 1. Займати значну посаду, помітне становище в суспільстві. (Сторчак:) Страшний він був учора на бюро. Ще не бачив таким. (Качан:) Високо літав, та низько сів… (М. Зарудний). 2. Перебільшувати свої здібності, можливості і т. ін. Фразеологічний словник української мови
  5. високо — ВИ́СОКО, рідше поет. ВИСО́КО. Присл. до висо́кий. Сонце високо стояло на небі (Н.-Лев., II, 1956, 212); [Ономай:] Я соромливість високо поважаю (Л. Укр., II, 1951, 284); Ревуть бики, хтось верещить високо (Бажан, I, 1946, 227). Словник української мови в 11 томах
  6. високо — Високо нар. Высоко. Не дивись високо, бо запорошиш око. Ном. № 2552. ум. височенько. Словник української мови Грінченка