високо
ВИ́СОКО, рідше поет. ВИСО́КО. Присл. до висо́кий.
Сонце високо стояло на небі (Н.-Лев., II, 1956, 212);
[Ономай:] Я соромливість високо поважаю (Л. Укр., II, 1951, 284);
Ревуть бики, хтось верещить високо (Бажан, I, 1946, 227).
◊ Ви́соко нести́ (трима́ти) го́лову — триматися, поводитися гордо, з почуттям власної гідності.
Біля воріт фабрики товчуться люди.. Вони лагідно зазирають у вічі всім, хто впевнено ходить, хто твердо ставить ногу і високо несе голову: то, мабуть, хазяї, службовці (Ю. Янов., II, 1958, 35);
Тепер вона, йдучи вулицею, високо, як і раніше, тримала голову в білій беретці, охоче зустрічала погляди знайомих (Гончар, IV, 1960, 70);
Ви́соко нести́ся — зазнаватися, поводитися зарозуміло.
[Ясь:] Не можу ж я з хлопами запанібрата бути: Я шляхтич. [Наталія:] Ой, як високо ти з своїм шляхетством несешся! (Гр., II, 1963, 534);
[Марина:] Високо несешся [Прокіп], диви [дивися], щоб не упав (Корн., II, 1955, 112).
Значення в інших словниках
- високо — ви́со́ко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- високо — (дуже) аж до хмар <�під хмари>. Словник синонімів Караванського
- високо — I вис`окодив. високо. II в`исокорідше поет. високо. Присл. до високий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- високо — ВИСО́КО див. ви́соко. ВИ́СОКО, рідше поет. ВИСО́КО. Присл. до висо́кий. Вінсент кинувся до Франсуа. Той лежав нерухомо. Груди його здіймалися високо, він зі свистом дихав крізь ніздрі (М. Словник української мови у 20 томах
- високо — ви́соко літа́ти, ірон. 1. Займати значну посаду, помітне становище в суспільстві. (Сторчак:) Страшний він був учора на бюро. Ще не бачив таким. (Качан:) Високо літав, та низько сів… (М. Зарудний). 2. Перебільшувати свої здібності, можливості і т. ін. Фразеологічний словник української мови
- високо — Високо нар. Высоко. Не дивись високо, бо запорошиш око. Ном. № 2552. ум. височенько. Словник української мови Грінченка