високо

ви́соко літа́ти, ірон. 1. Займати значну посаду, помітне становище в суспільстві. (Сторчак:) Страшний він був учора на бюро. Ще не бачив таким. (Качан:) Високо літав, та низько сів… (М. Зарудний). 2. Перебільшувати свої здібності, можливості і т. ін.; зазнаватися, чванитися. Хто високо літає, той низько сяде (М. Номис); — А чи не високо ти, Андрію, літаєш? Бо можна сісти низько-низько, що й курка лапою загребе (М. Стельмах). 3. Мріяти про щось нереальне, нездійсненне і т. ін. Молоде подружжя часом високо літало, думаючи про майбутнє своєї сім’ї (З журналу).

ви́соко нести́ся. Поводитись зарозуміло, погордливо, зверхньо, зневажливо ставлячись до інших. Юруш, сміючись, простяг свою пухку білу долоню. .. Циганка подивилась та й каже: “Ти високо несешся, але швидко низько впадеш, бо живеш неправдою” (І. Нечуй-Левицький); Він (Іван Федорович) собі не нісся високо і коли прийшов час одружуватися, то вибрав собі дружину не з панського або попівського роду, а з простого козачого (Панас Мирний).

ви́соко нести́ (трима́ти) го́лову. Поводити себе гордо, впевнено, з почуттям власної гідності. Біля воріт фабрики товчуться люди .. Вони лагідно зазирають у вічі всім, хто впевнено ходить, хто твердо ставить ногу і високо несе голову: то, мабуть, хазяї, службовці (Ю. Яновський); — Адже ти..— великий чоловік! На тебе світ очима пряде, стежить, як ти сів, як устав, як рушив, як пішов!.. Все це мусиш собі назавжди взяти втямки та й тримати голову високо (О. Гончар).

ви́соко піти́ (вго́ру). Зайняти визначне становище в суспільстві, в певній сфері діяльності. — По службі ти високо підеш, хороше жити будеш (Григорій Тютюнник); Подякуй за це від мене Шестірному, скажи йому, що він не забариться високо піти вгору (Панас Мирний).

ви́соко трима́ти пра́пор (знаме́но́) чого, книжн. Дбати про репутацію, престиж чого-небудь; не допускати компрометування чогось. — Звичайно, ти, як інші, романів по госпіталях не крутив, прапор свого кохання тримав високо (О. Гончар); Тепер їх (лисенківців) знову чекає серйозна робота: адже звання лауреата зобов’язує високо тримати прапор українського музичного мистецтва (З журналу).