витрусити

виверта́ти (витру́шувати) / ви́вернути (ви́трусити) кише́ні. Витрачати всі гроші. Точить (Петро) п’яні теревені, Доки виверне кишені, Доки лишиться “герою” Лиш на пачечку “Прибою” (С. Олійник); Щотижня Олеся справляла вечірки для гусарів, танцювала до світла й витрусила до дна кишені свого чоловіка на убори та вечори (І. Нечуй-Левицький).

ви́кинути / викида́ти з голови́ (з па́м’яті, з ду́мки і т. ін.) кого, що. Перестати думати про кого-, що-небудь, забути когось, щось. — Старий, сину, будеш, як усе знатимеш. Не думай про се: то погане слово! Викинь його з голови... То тільки злі діти так кажуть... (Панас Мирний); — Раджу, Степо, викинути з голови кавалерів, візьмися ліпше за книжки (П. Гуріненко); О. Василь знов став милим і веселим, а Раїса почувала себе добре, немов викинула з пам’яті все неприємне (М. Коцюбинський); Та чи б я за таким плакала та побивалася? Я б його й з думки викинула (Панас Мирний); Кілька хвилин П’єнтак щось сердито бурмотить собі під ніс, потім викидає геть з голови бундючного кооператора. До біса!.. (С. Журахович); // Відмовитися від кого-, чого-небудь. Ні, козаче, викинь із голови, щоб відсіля втекти. Мовчи та диш; а то щоб й тебе на локшину не покришили (Г. Квітка-Основ’яненко); Всі порожні обіцянки, яких надавав сьогодні Ганні, він і з голови викинув (В. Козаченко). ви́трусити з голови́ (з па́мороків). Я піймав себе на ганебнім чутті й гадці. Намагався їх витрусити з голови, думати про щось інше (Олесь Досвітній); (Степанида:) Іван вже більш тижня, як пішов по монастирях на прощу. (Химка:) Ага, так, так, я чула та й з памороків витрусила ту чутку (М. Кропивницький). ви́кинути з ума́. Плакав нишком, жив одною. Не міг викинути з ума (П. Грабовський).