волосина

ви́сі́ти (повиса́ти) / пови́снути на волоси́нці (на волоску́, на волоси́ні). 1. Перебувати в дуже непевному, критичному становищі. (Воронін:) Роздмухувати цей конфлікт не в твоїх інтересах. Невже ти не розумієш, що ти й без цього висиш на волосинці? (О. Левада); // Бути непевним, невизначеним для когось щодо досягнення, здійснення. Тані Турбай і самій не пояснити це почуття. Адже за два роки вона перемогла в усіх змаганнях. Правда, щоразу ця перемога висіла на волосинці (В. Собко); Знаючи свою минувшину і розуміючи, що його посада висить на волоску, він весь той час мовчав, працював (І. Франко). 2. Бути в небезпеці, під загрозою. — Скільки людей він врятував, життя яких висіло на волосинці! (В. Кучер); Побачивши, що .. життя Івана Володимировича висить на волосині, Терентій кинувся в атаку (О. Довженко); На багатьох обличчях лежав гіркий слід недавно пережитого бою, в якому було втрачено чимало крові, сили, нервів, і, може, життя повисало на волосинці (В. Кучер); Заскреготав зубами, вилаявся і пішов. Знав, що його доля тепер повисла на волоску (М. Ю. Тарновський). висі́ти на ни́точці. Та наше життя завше висить на ниточці. Ніколи не можна казати гоп, доки не перескочиш (Ю. Яновський). 3. Постійно загрожувати своїм настанням (про лихо, нещастя і т. ін.). — Моя люба кузиночко, війна висить на волоску ще з вісімнадцятого року... (Ірина Вільде); Лихо висіло на волосині над його головою (Панас Мирний); // від чого. Бути дуже близьким до чогось фатального, небезпечного. Я висів на волосинці від смерті, і Маша боролася за мою душу всю ніч (Ю. Яновський).

до волоси́ни. Повністю, до кінця. — А ти весь у батька вдався, весь, до волосини (А. Хорунжий). до волоси́нки. Цар віру няв і — все до дна Обіщане (обіцяне), до волосинки Оддав йому (батькові) (Укр. поети-романтики..).

і волоси́на (во́лос) не впаде́ (не спаде́) з голови́ чиєї, у кого і без додатка. З ким-небудь нічого не трапиться. — Я вас розумію, ви боїтесь таким чином комусь заподіяти зло. Даю вам слово офіцера, що ні в кого й волосина не впаде з голови! (А. Дімаров); — Ми одно знаємо, що і суха волосина не спаде з голови без волі Всевидящого (Панас Мирний). і волоси́нка не впа́ла з кого. Не могли нарадуватися чоловік і жінка своєму синові, боялися, щоб із нього і волосинка не впала (Казки Буковини..).

(і (ні, ані́)) на волоси́ну (на во́лос). 1. перев. з дієсл., із запереч. Ніскільки, зовсім, нітрохи. Днів з п’ять ні на волосину не спала (хазяйка) (Панас Мирний); — А я цілу ніч ні на волос не спала й очей не стуляла через оцього вітрогона (І. Нечуй-Левицький). (і (ані́)) на волоси́нку (на волосо́к, на волосо́чок). — Він зроду ні пилинки не вкрав і на волосинку не збрехав (Г. Квітка-Основ’яненко); — Я гроші дам, та не дурно, бо й мене шкода... Тепер такий світ, що й на волосинку нема дурниці... Тепер комерція!.. (М. Коцюбинський); — Та що,— мовила баба,— вчорашньої ночі вона не могла заснути ані на волосок (І. Франко); — Не знаю, як уже я пережила ніченьку ту, що яка ж то здорова вона, та я ж і на волосочок не спала (А. Тесленко). 2. Трохи, зовсім мало. Уже перед світом на волосину зімкнула очі (Панас Мирний).

на волоси́нці (на волоси́ні). 1. У великій небезпеці, під загрозою. — Старі ж мої вдома, у німців зосталися, плачуть за мною, а тут життя на волосинці щоденно (О. Довженко); — І ти, стара, гордилася б краще сином, подумай: щодня в небі! І щодня... на волосинці (О. Гончар). 2. від чого. Дуже близький до чого-небудь (перев. до якоїсь небезпеки). Ігор на волосинці від смерті... (Л. Дмитерко); — Один десь під Бахчисараєм, може, на волосині від смерті (В. Кучер). на волосо́к (на волоску́). Максим Кривоніс після поранення біля стін бернардинського монастиря був на волосок від смерті (П. Панч).

не дава́ти / не да́ти (і) волоску́ (во́лосу, волоси́ні і т. ін.) впа́сти з голови́ чиєї. Дбайливо доглядати, оберігати кого-небудь; піклуватися про когось. Жили вони (Андріян та Мальва) тихо, красиво, дядько не давав волоску впасти з її голови (В. Земляк); — І хвалилися (варяги), що їхній бог найсильніший і не дасть і волосу з їхньої голови впасти (П. Загребельний).